1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

„Джаз Коктебель” по-німецьки

Усього за три роки свого існування міжнародний фестиваль «Джаз Коктебель 2005» став однією з найбільш вишуканих подій культурного життя. І не лише України. Цього року кримське свято джазу з локального справдi перетворилося на мiжнародне, зібравши під своїм дахом з 15 до 21 серпня музикантiв з усього свiту. Особливою увагою цей захiд користувався у німецьких зiрок джазу.

Гурт «De Phazz»

Гурт «De Phazz»

Фестиваль «Джаз Коктебель 2005» дав можливiсть Українi познайомитися з нiмецьким джазом. Уперше в Крим приїхав нiмецький джазмен Вольфганг Гаффнер, пiанiст-мультиiнструменталiст Себастьян Студницький. Широковiдома за межами Нiмеччини лаунж-група «De Phazz» привезла в Україну свiй новий альбом «Natural Fake». Водночас нiмецький саксофонiст i композитор Гетц Грюнберг на фестивалi представляв київську команду «Валентайн квартет».

У той час, як гостi фестивалю з Нiмеччини висловлювали захоплення Україною, кримським сонцем i теплим Чорним морем, Гетц Грюнберг критично i вiдверто оцiнював джаз по-українськи. Нiмецький саксофонiст i композитор познайомився з українським джазом ще два з половиною роки тому, коли переїхав жити i творити в Україну. Причина переїзду була особистою – дружина Гетца з Києва. Утiм виступ на фестивалi в Коктебелi є останнiм концертом Гетца Грюнберга українського перiоду, оскiльки подружжя вирiшило перебратися до Нiмеччини. За словами музиканта, жилося в Українi йому „файно”: улюблена музика в закладах нiмецького пiдприємця i шанувальника джазу Ерiка Айгнера – власника київського арт-клубу «44» та мережi подiбних барiв, де регулярно в Києвi можна почути як українських, так i закордонних джазових виконавцiв, активна спiвпраця з українськими музикантами, плiдна творчiсть, багато нових друзiв, затишна квартира в центрi Києва i найголовнiше – кохана дружина поруч. Гетца Грюнберга найбiльше в Українi вразило ставлення до нього як до iноземця, яке разюче вiдрiзняється вiд ставлення до його українських колег:

«У мене виникло вiдчуття, через те, що я нiмець, в Українi до мене весь час ставляться з величезною повагою, багато людей автоматично виявляють приязнь до мене i до моєї музики тiльки тому, що я - не з України. Водночас до мiсцевих музикантiв тi ж люди ставляться, як до лайна, мушу сказати.»

Грюнберг переконаний, українськi джазовi виконавцi нiчим не гiршi, нiж закордоннi, хоч i мають набагато бiльше проблем та змушенi щодня долати безлiч труднощiв, серед яких – не лише вiдсутнiсть грошей. Говорить Гетц Грюнберг:

«Я бачив багато талантiв в Українi. Вашi музиканти багато i важко працюють. У них немає грошей на якiсну освiту, на концерти, але вони заслуговують на те, щоб бути почутими. Органiзаторам фестивалю треба було б не занадто зосереджуватися на вже вiдомих закордонних зiрках, а придiляти бiльше уваги своїм музикантам, тому, що вiдбувається в цiй країнi. Це потрiбно змiнити. Ви маєте турбуватися про власних людей. Не витрачайте всi грошi на закордонних зiрок. Пiдтримуйте власну музику.»

Cамi ж музиканти не дiлять один одного за територiальним принципом, оскiльки джаз не визнає кордонiв i обмежень. У Коктебелi часто лунала фраза: «Ми одна джазова сiм”я, ми говоримо мовою джазу.» Вдалим кроком органiзаторiв фестивалю стали спiльнi iмпровiзацiї на сценi музикантiв рiзних країн. На переконання Гетца Грюнберга, це дало сприятливу нагоду для українцiв показати себе:

«Це чудова iдея – виступати разом, привезти на фестиваль зiрок свiтової величини з-за кордону, щоб українськi виконавцi могли грати разом з ними. Це дає можливiсть мiсцевим музикантам показати свiй професiоналiзм, а також виводить їх на мiжнародний рiвень.»

На фестивалi Гетц представляв українську команду «Валентайн квартет», створену в Києвi минулого року Андрiєм Арнаутовим. Лiдер гурту сподiвається, що в майбутньому їхня спiвпраця з Гетцом Грюнбергом не закiнчиться, адже Нiмеччина не так уже й далеко вiд України, тож принаймнi на мiжнародних фестивалях колектив виступатиме разом з Гетцом, також у майбутньому можливi спiльнi проекти. Сам нiмецький саксофонiст цього не заперечує i сподiвається, що так воно i буде.

Як з”ясувалося на фестивалi, гурт «De Phazz» з Нiмеччини в Українi є бiльш знаним, нiж у себе на батькiвщинi. Солiстка колективу Пат Апплтон визнала:

«Нашу музику не транслює MTV у Нiмеччинi. Про нас дуже рiдко повiдомляють у нiмецьких мас-медiа. Я дякую вам за те, що ви нас так любите, що наша музика тут настiльки популярна.»

Як зазначила панi Апплтон, пiд час попереднiх концертiв в Українi в неї зовсiм не було часу ознайомитися з українським джазом через те, що програма була дуже насиченою, переважно подорожами. Тепер же на фестивалi „De Phazz” має змогу послухати своїх українських колег i налагодити з ними контакти, адже для музикантiв – це необхiдно.

Коментуючи розповсюджену в прес-релiзах iнформацiю, з посиланням на дослiдження нiмецьких учених, про те, що музика „De Phazz” стимулює чоловiчу статеву активнiсть, солiстка гурту зiзналася, що про такi дослiдження їй нiчого невiдомо, але такий ефект вона справдi за собою помiчала. Говорить Пат Апплтон:

«Я знаю, що мiй голос призводить до такого приємного ефекту в мого „бойфренда”. Ви ж можете самi спробувати – просто поставити диск i побачити на собi, як воно спрацьовує.»

На жаль, вiд Коктебеля в iноземних гостей залишаться не лише приємнi спогади про море, сонце, гори та високий професiоналiзм українських музикантiв. Не лише нiмцi, але й решта гостей були здивованi величезною кiлькiстю охоронцiв бiля сцени, а також тим фактом, що вони були озброєнi автоматами Калашникова. За словами музикантiв, вони такого не бачили на жодному мiжнародному фестивалi. Але загалом свято джазу вдалося – це вiдзначають як музиканти, так i захоплена публiка.