Де шукати притулок викривачеві й політичному біженцю? | Новини й аналітика зі світу політики: оцінки, прогнози, коментарі | DW | 14.06.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Світ

Де шукати притулок викривачеві й політичному біженцю?

Викривачу тонкощів інтернет-спостереження американськими спецслужбами Едвардові Сноудену довелось утекти з США. Які країни приймають таких біженців, як він, і чому вони це роблять?

Колишній співробітник спецслужб США Едвард Сноуден, засновник інтернет-платформи Wikileaks Джуліан Ассанж, китайський правозахисник Чен Гуанчен, венесуельський опозиціонер Карлос Ортега, український екс-міністр Богдан Данилишин… Це останні гучні історії, коли люди шукають політичного притулку в якійсь країні, аби уникнути переслідувань у своїй власній.

Сноуден утік із США до Гонконгу, Данилишин - з України до Чехії. Ассанж, Гуанчен та Ортега переховувались у посольствах країн, які їх не чіпали. Кінець кінцем Гуанчену вдалось перебратись до США, Ортезі - до Коста Ріки.

Ассанж уже понад рік перебуває на території посольства Еквадору в Лондоні. Як відомо, ордер на його арешт видано Швецією, де йому закидають підозру в зґвалтуванні. Ассанж побоюється, що шведський уряд, як тільки-но затримає його, відразу передасть США, де на нього чекає в'язниця за публікацію низки таємних документів Пентагону та інших урядових відомств.

"Кожна країна вирішує самостійно"

Домівка Ассанжа протягом останнього року: посольство Еквадору у Лондоні

Домівка Ассанжа протягом останнього року: посольство Еквадору у Лондоні

До речі, Еквадор уже надав притулок Ассанжу. Проте наскільки та чи інша країна вільна в ухваленні подібного рішення? Чи існують обмеження на надання притулку політичним біженцям?

"Взагалі кожна країна може сама вирішувати, кому вона надаватиме політичний притулок, а кому - ні. Виняток становлять випадки, визначені у міжнародному праві, коли прийняття такого рішення або приписується, або, навпаки, забороняється", - пояснює у розмові з Deutsche Welle німецький правник Тіло Мараун з Університету міста Гісен. На практиці це означає, що якщо якась держава є учасником Женевської конвенції про статус біженців, а громадянин іншої країни переслідується з політичних мотивів, то ця держава повинна задовольнити прохання такого громадянина про надання політичного притулку. Такого обов'язку, каже німецький експерт, нема, коли країна не є учасником Конвенції або якщо громадянин не є політичним біженцем по суті.

Втім, навіть якщо держава не зобов'язана надати політичний притулок, вона має можливість прийняти біженця. У цьому випадку вирішальним стає те, чи укладений між країнами договір про видачу злочинців. Наприклад, у такому договорі між США та Гонконгом закладено, що Гонконг може не видавати громадянина, коли існує обґрунтована підозра, що він переслідується в США з політичних мотивів.

"Щодо Сноудена цей факт буде перевірено в судовому порядку. Однак я припускаю, що шанси невеликі, хоча через це екстрадиція затягнеться на певний час", - припускає Тіло Мараун.

Політична інструменталізація

Як саме вирішиться випадок Сноудена, доведеться поки що почекати, оскільки офіційно у США йому ще не пред'явлено обвинувачення. Однак Джуліан Ассанж уже порадив Сноудену просити політичного притулку в Еквадору. Росія також вивчає можливість прийняття Сноудена.

Але що спонукає приймати політичних біженців ті держави, яким самим закидають обмеження свободи думки й слова? Експерти пояснюють такі кроки політичними мотивами. "Те, що так роблять інші країни, є наслідком ситуації, коли політичних біженців з Китаю, М'янми (колишньої Бірми) чи Росії зазвичай приймають демократичні держави. Якщо ж тепер вони самі приймуть біженця зі США, то тим самим дорікнуть останнім: дивіться, американці, з вашими свободами, здається, не все гаразд, ви також продукуєте політичних біженців", - пояснила Deutsche Welle Сілке Темпель з Німецького товариства зовнішньої політики.

Мараун: Сноудена, здається, екстрадують

Мараун: Сноудена, здається, екстрадують

Боббі Фішер також шукав притулку

Часом навколо питання про надання політичного притулку чи видачі точиться справжня дипломатична війна - навіть у тих випадках, коли йдеться про воєнних злочинців чи правителів-диктаторів. Згадати хоча б колишнього політичного лідера НДР Еріка Хонекера, котрий наприкінці 1991-го півроку перебував у чилійському посольстві в Москві, перш ніж його видали Німеччині.

Численні нацисти після Другої світової війни знайшли "притулок" у країнах Латинської Америки. Тільки Парагвай, де з 1954 по 1989 тривала диктатура Альфредо Стресснера - генерала німецького походження, став захистком десяткам німецьких нацистів та скинутим латиноамериканським диктаторам.

Дещо гротескним був випадок чемпіона світу з шахів з США Боббі Фішера, який через конфлікти з американською владою свого часу не став повертатися додому і знайшов притулок в Ісландії. Тоді офіційний Рейк'явік наголошував, що зробив жест солідарності винятковому шахісту ХХ століття, а не його політичним поглядам.