1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Депутат бундестаґу Нольте: Вибори в Україні – пробний камінь демократії

Останні події в ході президентської виборної кампанії в Україні змушують світову спільноту уважніше придивлятися до демократичності та прозорості підготовки та самих майбутніх виборів. У четвер питання про Україну обговорювалося в німецькому бундестазі.

Президент України Кучма, канцлер Німеччини Шредер: Чимало політиків прагнуть поглиблення німецько-українських відносин

Президент України Кучма, канцлер Німеччини Шредер: Чимало політиків прагнуть поглиблення німецько-українських відносин

Питання на розгляд німецького парламенту поставили депутати опозиційної фракції ХДС/ХСС, і серед них Клаудіа Нольте, колишній міністр в уряді Гельмута Коля. Після дебатів ми зв”язалися з пані Нольте. Ось що вона сказала про нагальність українського питання:

Вибори завжди є пробним каменем розуміння демократії в тій чи іншій країні. В Україні є тенденції, які змушують нас непокоїтися. І це стало причиною нашого подання, аби розглянути це питання на засіданні бундестаґу. Адже помітні ознаки того, що вибори в Україні лише обмежено відповідатимуть міжнародним демократичним стандартам. Наприклад, ми спостерігаємо, що в повідомленнях ЗМІ кандидату Ющенку значно важче презентувати свою політику, зробити її відомою населенню, самому виступити в ЗМІ у порівнянні з іншим кандидатом, прем”єр-міністром Віктором Януковичем. Тому ми прагнемо в нашому поданні закликати український уряд зробити все від нього залежне, щоб вибори в Україні відбулися демократично.

У питанні українських президентських виборів у німецькому парламенті практично немає розбіжностей між опозицією і правлячими партіями. Про це заявила в інтерв”ю кореспонденту ”Німецької хвилі” Уте Шеффер і депутат від Соціал-демократичної партії Німеччини Олена Гоффманн. Нещодавно вона повернулася з поїздки Україною, де ознайомилася з ходом передвиборної кампанії. Під час свого візиту вона побувала в кількох українських містах, розмовляла з простими громадянами, дивилася не лише обстановку на вулицях, але й телепередачі центральних та місцевих каналів, читала українські газети. Дві речі домінують у враженнях, які в неї склалися. По-перше, населення як у Києві, так і в провінції без зайвого ажіотажу готується до виборів, у складній економічній ситуації, коли гаманці в багатьох завжди напівпорожні, у нього, скажімо так, нині є чимало інших турбот, а тому вибори стоять не на першому місці. І друге – впадає в око засилля реклами лише одного кандидата в президенти – нинішнього прем”єра Віктора Януковича.

В основному наближені до уряду кандидати помітніші в передвиборній рекламі. Про інших нам говорили: ах, знаєте, у інших кандидатів не має на біґ-борди грошей, або: уже всі місця для плакатів розпродані, нічого не поробиш. Усі великі плакати про Януковича. Сам він на них зображений не часто, але часто зустрічається, скажімо, зображення медсестри, яка каже: я хочу бачити своїм президентом Януковича. Отакі є, а плакатів інших кандидатів обмаль.

Уважно стежила німецький депутат бундестаґу й за ситуацією із свободою слова в Україні. Ось якого висновку вона дійшла:

Можна абсолютно точно сказати, що такої, якою ми її собі уявляємо, свободи слова в Україні нема. Мені здалося, що друковані засоби масової інформації більш вільні, більш незалежні, їх менше сіпають. А от щодо телебачення, то воно цілковито проурядове.

Звичайно, не можна порівнювати спостереження одного депутата, хоч і добре обізнаного з українськими реаліями, і висновки моніторингових інституцій, які спостерігають увесь медійний потік. Але й недооцінювати їх не можна, адже німецький депутат дивиться на те, як іде агітація за кандидатів, очима рядових українських виборців. Дещо інакше бачить Олена Гоффманн не лише українські проблеми, але й проблеми сприйняття України Європою:

Я думаю, що ми тут, у Європі, мусимо перш за все самі визначитися, чого ми від України очікуємо. Це питання пов”язане з тим, що ми зараз бачимо в Україні, і як пройдуть вибори. Багато хто вважає, що напрямок розвитку української політики докорінно залежатиме від того, хто переможе: Ющенко, Янукович, чи може сміятиметься хтось третій. Але навряд чи в Україні все може змінитися за один день. Навіть якщо переможе Ющенко, йому спочатку треба буде працювати з тим апаратом, який вже існує. І тому нам, можливо, треба трохи реалістичніше оцінювати можливості Ющенка, йому навряд чи вдасться виправдати наші завищені сподівання. Ще багато води спливе аж поки ми побачимо в Україні те, що ми хотіли б там побачити.

Велику увагу приділяє Олена Гофманн і Європейському союзу, який, на її думку, зайняв щодо України неправильну позицію вичікування.

Мені шкода, що Європа зайняла таку позицію щодо такої стратегічно важливої держави як Україна. Європа мусить сама собі відповісти на запитання ”Наскільки важливою є для нас Україна?”. А Україна є дуже важливою. Вона є ”новим сусідом” Євросоюзу, там живе майже 50 мільйонів громадян, це країна з дуже сильними економічними структурами, а також - вона безпосередній сусід Росії. І на мій погляд, Європа ще не зробила спроби вдуматися в ці чинники.

У цьому її підтримала депутат від опозиції Клаудіа Нольте, гостро поставивши питання про доречність недвозначного сигналу Європейського союзу на адресу України про перспективи її членства в європейській спільноті:

У моєму виступі в бундестаґу я вказала на те, що європейці, можливо, самі несуть частку відповідальності за те, що нині ми повинні говорити про ті дефіцити демократії, які ми нині бачимо в Україні. В інших країнах Центральної і Східної Європи ми бачили, як там відбувався трансформаційний процес, як у них процес демократизації привів до успіху, бо для них великою ціллю була інтеграція до Європейського союзу. Вони були дуже сильно мотивовані, аби наблизитися до наших стандартів демократії. І я думаю, що якби Європейський союз послав ясні, однозначні сигнали і сказав: природно, є така перспектива , - звичайно, після розширення на 10 країн не обов”язково завтра – але в майбутньому в України така перспектива є, то такий сигнал значно сильніше мотивував би Україну сказати: це наше майбутнє, і тому ми будемо вести політику зближення в усіх галузях і саме на це орієнтувати наше суспільство.

Причин розгляду питання про Україну бундестагом кілька: це і значущість України у світовій політиці, її зросла зовнішньополітична та геостратегічна роль після розвалу Радянського Союзу. Але ситуація в Україні непокоїть німців ще й тому, що вони відчувають свою відповідальність за демократичний розвиток України, за перемогу в ній загальнолюдських цінностей, за наближення її до Європейського союзу. Ось яку думку висловила депутат бундестаґу Олена Гоффманн:

Я завжди казала і кажу під час своїх візитів в Україну: обирати може і мусить тільки український народ. Ми не повинні намагатися впливати на цей процес. Але ми будемо дуже пильно спостерігати за ним, адже чесність і прозорість виборів буде запорукою розвитку ширшої співпраці між нашими країнами. Наші майбутні відносини з Україною залежать від того, чи будуть ці вибори вільними й чесними.

Чесність виборів полягає в тому, щоб дати усім кандидатам у президенти рівний доступ до засобів масової інформації, до реклами. Чесність означає відмову від застосування так званого ”чорного піару”, тобто таких виборчих ”технологій”, які пов”язані з масованим впливом на свідомість виборців і ґрунтуються на неправдивій, свідомо сфальсифікованій інформації. Прозорість означає передусім відкритість фінансування передвиборної кампанії, вільний доступ до інформації під час передвиборної кампанії і самих виборів як іноземних, так і місцевих спостерігачів, відкритий підрахунок голосів, відмова від використання так званого ”адміністративного ресурсу”, до речі сказати, потугу якого пересічний громадянин на Заході не може собі уявити.

Уряд Німеччини, звичайно, має тримати в полі зору українські вибори, маючи на меті перш за все підтримку незалежності українських медій. Вибори важливі і для подальшого розвитку добрих відносини між двома країнами. Мені хотілося б, щоб діалог між Україною та Німеччиною виріс у якусь певну інституцію, яка б координувала його. Але все це залежить, звісно, від того, як пройдуть вибори.

Не виключено, що бундестаґ ще до президентських виборів повернеться до розгляду питання про Україну – тепер вже за поданнями з обох політичних таборів, повідомила ”Німецькій хвилі” депутат від християнської опозиції Клаудіа Нольте.

  • Дата 03.10.2004
  • Автор Уте Шеффер, Віктор Тимченко
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AOO9
  • Дата 03.10.2004
  • Автор Уте Шеффер, Віктор Тимченко
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AOO9