1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Два прорахунки Німеччини

Німецька преса продовжує коментувати ситуацію, що склалася навколо реформи ООН, а також щодо шансів Берліна здобути постійне місце в Раді Безпеки. Авторитетна газета FRANKFURTER ALLGEMEINE аналізує прорахунки, яких припустився уряд Німеччини відстоюючи свою позицію на Генеральній Асамблеї ООН:

Проект престижу зовнішньої політики Ґергарда Шредера отримав порцію холодного душу: американський уряд максимально чітко висловився проти реформ ООН, які передбачають надання Німеччині та ще трьом державам постійного місця в Раді Безпеки. Німецький уряд намагається себе підбадьорити заявами, що, мовляв, лише окремі держави чинять опір реформі. Але все це окозамилювання. Адже навіть якщо Генеральна Асамблея ООН й проголосує за реформу, то її ще повинен ратифікувати американський конгрес. А це буде дуже непросто, оскільки Вашингтон відавна переконаний, що Європа в Раді Безпеки представлена на достатньому рівні. Мало кого вразить і той факт, що, демоструючи добру волю, німецький міністр фінансів зуміє нашкребти кілька мільйонів для глобальних проектів ООН.

Зазначає FRANKFURTER ALLGEMEINE і веде далі:

Домагання Берліна від самого початку базувалися на двох серйозних прорахунках. Перший: надія на те, що до часу ухвалення рішення американським президентом стане Джон Кері, котрий як жест примирення між США та Німеччиною запропонує останній місце в Раді Безпеки. Другий: переконаність, що решта світу не матиме нічого проти, якщо „світовий борець за мир“ –– Німеччина, яка виступала проти війни в Іраку і ретельно сполачує оонівські внески, візьме на себе більше відповідальності. Але, як виявилося є багато інших держав, які теж вважають себе важливими і бажали б піднятися на лідерський поверх світової організації. І ці ревнощі можуть стати причиною того, що Німеччина не досягне своєї мети навіть у Генеральній Асамблеї ООН. Але найприкріше станеться тоді, коли в ході цієї боротьби своєї реалізації не дочекаються й інші пукти програми реформ ООН. І це у той час, як події, починаючи від скандальної суперечки в комісії з прав людини і закінчуючи корупцією у штаб-квартирі, свідчать про нагальну необхідність реформ – вважає FRANKFURTER ALLGEMEINE.

Тему продовжує газета MANHEIMER MORGEN:

Джордж Буш погрозою вета хоче покарати Німеччину за те, що вона відмовилася надати Вашингтону мандат на війну в Іраку. Канцлер Шредер ризикнув поставити під загрозу трансатлантичні взаємини і виграв таким чином вибори. Берлін знайшов свою нову роль на світовій арені, займаючись миротворчими місіями, як то в Афганістані, чи беручи участь у програмах стабілізації кризових регіонів. Постійне членство у Раді Безпеки дало б йому шанс займатися цими справами на рівні з іншими світовими велетнями. Але чи так вже треба переживати через те, що ця мрія розіб”ється через спротив американців? Нині в Німеччини є багато цілком інших турбот, – нагадує MANHEIMER MORGEN.

Перейдемо до іншої теми. Після терористичних актів у Лондоні країни Європейського Союзу вирішили зробити жорсткішим законодавство щодо боротьби з тероризмом. Газета SÜDWEST-PRESSE, зокрема, пише:

У структурі Євросоюзу є посада вповноваженого з питань боротьби з тероризмом. Утім, ця особа майже не має владних важелів. Про забезпечення персоналом та грошима, як наприклад в амерканського міністра з охорони батьківщини, він може лише мріяти. Навіть створення кризового центру, рішення про який було ухвалено зразу ж після теракту в Мадриді, й досі залишається на фазі планування. Тож з координацією боротьби проти тероризму справа просунулася не вельми далеко, – бідкаєтьбся SÜDWEST-PRESSE.

Газета BREMER NACHRICHTEN у своєму коментарі навпаки застерігає перед небезпекою обмеження людських прав під час реалізації програми антитерористичної профілактики:

Той, хто стверджує, що лондонським слідчим вдалося ідентифікувати терористів саме завдяки камерам спостереження у громадських місцях, і хто використовує цей факт як обґрунтування необхідності розширення системи спостережень, той ходить по тонкій кризі. Бо це врешті-решт не означає нічого іншого, аніж заклик до тотального контролю. Під прикриттям лицемірного етикету спершу збираються дані про всіх і кожного, з поясненням, що колись це може знадобитися. А з наступним кроком всі ми можемо провалитися в ополонку з льодяною водою „Демократури“ – застерігає BREMER NACHRICHTEN.

Любомир Петренко