1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Дав інтерв’ю не про Чорнобиль

1988-го Франк Асбек організовує в Бонні інженерне бюро й запрошує до співпраці ще кількох колег-ентузіастів. „Коли на запитання „ваш профіль?” ми відповідали „сонячна енергетика”, більшість не могла приховати або посмішки, або співчуття, - пригадує засмаглий 47-річний чоловік. - Тоді вважалося, що це щось цілком відірване від реальності, знаєте, із галузі фантазій „зелених” ідеалістів...”

default

Перший великий проект був реалізований за п’ять років: на даху однієї з фабрик з’явилася на той час найбільша в світі фотоелектрична станція. За десятиліття, 1998-го, Франк Асбек засновує фірму Solarworld – Сонячний світ. Сьогодні вона постачає кремнієві пластини для сонячних батарей на всі континенти. Річний оборот концерну – понад півмільярда євро. Кількість робітників – 1300. Лише від початку цього року вартість акцій Solarworld зросла на 50 відсотків. „Щасливчик, - кажуть конкуренти, – це ж треба мати такий нюх!”

„Мої добрі друзі жартома кажуть, ніби я розробив спеціальний пристрій, що негативно впливає на клімат. Справді, що частішають природні катаклізми, то зрозумілішим стає, наскільки важливо інвестувати в екологічно чисту сонячну енергетику. Ні, я радію не з загального потепління, a з того, що проблему парникових газів нарешті почали сприймати поважно.”

Успіхові Solarworld, утім, як і інших німецьких підприємств, що зробили ставку на вітер, сонце, біомасу або на тепло Землі, значною мірою сприяв Закон про відновлювальні джерела енергії. Ухвалений попереднім червоно-зеленим урядом, він гарантує підвищені в порівнянні з ринковими закупівельні ціни на електроенергію, генеровану без викидів СО2. Однак дотації, без яких капіталовкладення в поки що задороге устаткування були б нерентабельними, з кожним роком зменшуватимуться. „Нічого, - каже Франк Асбек, - незабаром ми й без них зможемо конкурувати з вугільними та газовими ТЕС”:

„На даний момент споживачі платять за кіловат-годину 20 центів. Виробництво сонячної електроенергії обходиться в 36. За якихось п’ять років, сподіваюсь, ми досягнемо рівня в 24 центи. Через постійне подорожчання мінеральних енергоносіїв, приблизно такою ж буде й середня ціна кіловат-години на ринку традиційної енергетики.”

Окрім нафти, газу та вугілля, втім, стрімко дорожчає й кремній. Уже тривалий час попит на головну сировину для виробництва сонячних елементів значно перевищує пропонування. Франк Асбек і тут налаштований оптимістично:

„Брак виникає лише тому, що наразі замало підприємств спеціалізуються на переробці кремнію. У природі його більш, ніж достатньо. Зрештою, це один із найпоширеніших елементів земної кори. Я переконаний, що закони бізнесу спрацюють, як завжди.”

У керівника третього в світі за величиною концерну сонячної галузі, схоже, для будь-якої проблеми готовий розв’язок. Якість, що її дуже цінують його підлеглі. Сам Франк Асбек уважає це слово за пережиток минулого. Офіс Solarworld хоча й розташований у розкішній віллі кінця 19-го століття, але двері директорського кабінету демократично відчинені для всіх. Кожен, хто забажає, отримує й номер його мобільного телефону, ввімкненого вдень і вночі. „Зачекай, я тільки звільню вухо від піни,” – можна почути від шефа, коли дзвінок лунає під душем. Минулого місяця персонал боннської показової фірми збільшився ще на 50 осіб. „І це далеко не останні,” - упевнений Франк Асбек - „сонячний король”, як його охрестила преса:

„Якщо зважити, що сьогодні частка сонячної електроенергії на німецькому ринку становить один відсоток, а 2020-го, за всіма прогнозами, повинно бути вже цілих десять, то хіба це не чудові темпи зростання - у десять разів! А коли наш приклад наслідуватиме й решта світу, то ця галузь енергетики загалом налічуватиме до півмільйона робочих місць. Так багато, скільки їх сьогодні є в автомобільній промисловості.”

Сонця в Україні достатньо. Вітру та біомаси - також

Ось уже чотири роки, як у Харківському національному університеті імені Василя Каразіна працює демонстраційний центр альтернативної енергетики. Створено його в рамках програми Євросоюзу TACIS. „Ми, якщо хочете, приклад для цілої країни,” - каже керівник центру-лабораторії, завідувач кафедри географічного моніторингу та охорони природи, доктор технічних наук Ігор Черваньов. З фахівцем розмовляв наш кореспондент Євген Ходун:

Потужність установок, що використовують відновлювані джерела енергії, невелика: вітряк генерує до кіловата, панелі сонячних батарей - до ста ватів. Перетворювач дає на виході енергію стандартного промислового типу: змінний струм напругою 220 вольтів, частотою 50 герців. І цього вистачає, щоб лабораторія, в якій іде також навчальний процес, цілком забезпечувала себе енергією. Професор Черваньов згадує випадок, що стався, ніби навмисне:

„Відбувалася міжнародна конференція… І раптом з аварійних причин вимкнули струм. Ми єдині в цілому університеті змогли перейти на автономне живлення й далі демонстрували слайди, працювали всі вісім комп’ютерів, інше обладнання...”

Демонстраційне табло в лабораторії показує потужність, яку цієї миті видають фотоелектричні панелі та вітрогенератор; лічильник підсумовує кількість виробленої енергії за певний час. Важлива риса обличчя університету, який дотримується світових цінностей і простує в цьому напрямкові. Професор Черваньов сподівається, що на південній, зручній для отримання екологічно чистої електроенергії стіні, де розміщені перші сонячні батареї, поступово з’являтимуться й нові:

„Я бачив в Іспанії бібліотеку, що отримала ґрант Європейського Союзу на мільйон євро й вкрила сонячними батареями цілу стіну. Тепер вони не лише себе забезпечують енергією, а й продають її, за підвищеними екологічними цінами, в загальну мережу. Тобто, ще й заробляють на цьому”.

Але то - південна Іспанія. Чи вистачить для схожих проектів сонця в Україні? Науковець переконаний, що так:

„Ми вивчили досить детально територію України - ось дисертація мого аспіранта - вивчили розподіл відновлювальних енергоресурсів. Якщо розглядати разом усі можливі джерела – сонце, вітер, біомасу тощо, то між різними регіонами практично немає відмінностей. Хоча, зрозуміло, що Карпати не можна порівняти зі Східною Україною, не кажучи вже про Причорномор’я. Але йдеться про ситуацію загалом, коли брак одного джерела можна компенсувати надлишком другого…”

Найбільш перспективним, на думку Ігоря Черваньова, є поєднання різних способів видобутку екологічно чистих ватів. Наприклад, вітрові та сонячні електростанції, або - вітрові, ті, що працюють на біомасі плюс геотермальні. „Але, на жаль, - каже Ігор Черваньов мені не відома жодна установа в Харкові, яка б використовувала бодай сонячні батареї. З кабінету добре видно архітектурну пам’ятку - будинок державної промисловості, Держпром”:

„Прошу поглянути за вікно! Дивіться - Держпром сяє, а це все енергія. На кожен квадратний метр цієї площі припадає півтора кіловата потужності”.

Багато десятиріч існувала думка, що один із показників добробуту - це обсяг енергоспоживання на душу населення. Виробництво електроенергії постійно зростало, й тривалий час вона була надто дешевою, аби її заощаджувати. Тепер, як то кажуть, „ціни кусаються”, однак розвиткові ринку альтернативних джерел енергії в Україні, на думку професора Черваньова, й надалі заважає застарілий підхід”:

„Має стати неетичним надмірне використання енергії - як, наприклад, браконьєрство, коли люди, принаймні, приховують від інших свої вчинки. Доки енерговитратне виробництво не стане аморальним, доти, я думаю, не відбудеться й кардинальних змін.”

„У підприємництві мають заснуватися нові традиції, - наголошує Ігор Черваньов. – Але для цього потрібна суспільна стабільність, упевненість у завтрашньому дні”:

„Окупність гібридної сонячно-вітрової системи, наприклад, - понад 10 років. Отже, якщо ви зважилися на те, щоб обладнати нею свій офіс, це означає, ви плануєте, що й ваш бізнес протримається довше десятиліття. За такого підходу, виник би й попит. А ринок завжди чутливо на це реагує одним чином: збільшенням пропозиції. Однак загалом ситуація змінюється в позитивний бік. Можливо, надто повільно для віку окремої людини. Але в еволюції суспільства 10 чи 15 років - нетривалий термін...”

На яку ж річницю Чорнобиля можна буде сказати: це трапилося тоді, коли людство ще не могло обійтися без атомних електростанцій та димарів ТЕС?..