1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Готуйтеся до потепління - воно вже настало

„У майбутньому лісів не можна буде впізнати. Буків не стане. Це точно. Не залишиться й ялиць. Дерев узагалі ставатиме дедалі менше, зате з”являтимуться нові види чагарників. Наші ліси загалом будуть нижчими й нагадуватимуть ті, що типові сьогодні для Середземномор”я.”

default

Словам Ґергарда Ганке можна вірити. На посаді директора лісівницького відомства Рейн-Гессена він уже не перший рік. „Дискусій щодо того, настане потепління клімату чи ні, я більше не можу чути, - обурюється фахівець. – Ліси давно потерпають від його наслідків! Зміни відбуваються буквально щосезону, а деякі експерти й досі стверджують, що підвищення середньої температури на один градус це ніяка не катастрофа!”:

„Нам довелося мати справу з жуками, яких ми раніше ніколи не бачили. Це златка вузькотіла. Коли вони вперше з”явилися на дубах, ми навіть і подумати не могли, чим це загрожує деревам, їхній корі. Засобів для боротьби з новими шкідниками ми не мали. Ми лише рахували дуби, які всихали один за одним.”

Теплі зими – ось ще передусім створює сприятливі умови для поширення багатьох шкідливих комах та жуків, які раніше гинули від морозів. За оцінками потсдамського Інституту вивчення наслідків змін клімату, до 2055-го року в прирейнських регіонах Німеччини середня температура зросте ще на півтора градуси за Цельсієм. Кліматолог Фридрих-Вільгельм Ґерстенґрабе:

„Упродовж наступних 50 років опадів подекуди ставатиме дедалі більше, літо триватиме довше, а кількість морозних днів зменшуватиметься. У таких гірських масивах, як Айфель та особливо Зауерланд, де сьогодні ще розвинутий зимовий туризм, стовпчик термометра дуже рідко опускатиметься нижче нуля. Про лижі, отже, доведеться забути.”

Прогнози, які вимагають нового підходу не тільки від власників спортивних комплексів. У федеральній землі Рейнланд-Пфальц 48 відсотків лісу належить громадам. Ялиці завжди були „хлібним деревом” для місцевого населення. „Якщо вони тут більше не ростимуть, то чим заробляти на життя, – запитують власники лісових ділянок. – Треба переналаштовуватися на якісь теплолюбні види дерев. Що це може бути – горобина, дика вишня, дика яблуня?..” Дехто вже навіть спробував посадити південнофранцузькі клени. Начебто приживаються... Директор лісівницького відомства Ґергард Ганке:

„Уже багато років замість того, щоб опікуватися лісовим господарством, ми тільки те й робимо, що рятуємося від катастроф. Потепління клімату - це не далеке майбутнє, це реальність. Це наше сьогодення...”

Річка, що стоїть на місці

„1991-го ми поставили першу водомірну рейку. 94-го – другу, й 98-го – третю, останню. Усі вони сьогодні стоять на суходолі. Просто неймовірно! Люди запитують: „Що сталося з озером? Куди поділася вода?..” А нічого не сталося. Водойма просто висихає, і все. Незабаром її взагалі не буде.”

Керівник відомства з охорони довкілля федеральної землі Бранденбург Матіас Фройде стоїть там, де, власне, мала б хлюпотіти вода. Колись Бранденбург був найбагатшою на річки та канали провінцією Пруссії, а сусідній Берлін – другим за розміром внутрішнім портом Німеччини. Ці часи назавжди минули. Не тому, що водні шляхи втратили своє значення, а через те, що їм бракує води. Останнім десятиліттям кількість опадів постійно зменшувалася. Найтяжчого удару завдала спека 2003-го. Упродовж кількох місяців – жодної краплі дощу. Після того літа рівень ґрунтових вод так і не відновився до нормального. Для цього є ще одна причина: Бранденбург вимережений майже 30-ма тисячами кілометрів каналів, і навіть та атмосферна волога, що випадає, не встигаючи ввійти в землю, спрямовується на північ – до моря. Осушувати місцеві болота почав ще „старий Фритц” - кайзер Фридрих Другий. Для того, щоб населенню було де вести сільське господарство. Інтенсивно проводили меліорацію й за часів Німецької Демократичної Республіки. Нині бранденбуржці потерпають від зворотного ефекту. 2003-го більша частина врожаю зернових загинула через посуху. І загроза того, що засіви й надалі не витримуватимуть спеки, є дуже великою. Дощів улітку бракуватиме, прогнозують кліматологи. „Для столиці Німеччини це матиме фатальні наслідки”, - каже Матіас Фройде:

„Бранденбург домовився з Берліном, що місту постачатимуть вісім кубометрів води щосекунди. Навіть цього дощовитого літа ми не змогли виконати своєї обіцянки. А 2003-го ми давали менше одного кубічного метра. Траплялися дні, що й жодного. Шпреє тоді не текла, річка стояла на місці!”

Улітку колись глибоковода та швидка Шпреє перетворюється на низку болотних озерець. Раніше річка була головною постачальницею питної води для столиці. Сьогодні 800 гребель на її шляху потрібні не так для накопичення води, як для того, щоб вона не текла в зворотному напрямкові – що вже трапляється на окремих ділянках. Коли керівника відомства з охорони довкілля запитують, чи свідчить це про наближення загального потепління, Матіас Фройде відповідає дещо нестримано:

„Ми вже маємо його! Це перші ознаки того, що зміни клімату йдуть повним ходом. Тварини та рослини давно відчули їх на собі, набагато швидше, ніж люди. Шість-п”ять років тому на берегах Шпреє зустрічалися кроншнепи, кулики. Де ці птахи тепер? Їх більше немає. Жодного. Це ми ще можемо розмірковувати, а що буде, коли... Природу не проведеш.”

Можливо, не все так погано...

„Чому потепління неодмінно треба сприймати як катастрофу, - кажуть оптимісти. – Зими коротші та м”якіші? То довший буде вегетаційний період. Підібрати відповідні сорти сільськогосподарських культур, і можна збирати ліпші врожаї. Ліси без буків та ялиць? Їхнє місце займуть нові дерева, стійкіші до спеки. Зниження рівня ґрунтових вод у Бранденбурзі? Чому б не порадіти, що нарешті можна буде засипати хоч частину цих нікому непотрібних меліоративних каналів. А які вина робитимуть з винограду, що його незабаром вирощуватимуть на Рейні та Мозелі! Не гірші, за італійське к”янті.”

Наприкінці століття - плюс чотири

Потсдамський Інститут вивчення наслідків змін клімату розташований на історичному місці. 1878 року на Телеграфній горі було відкрито астрофізичну обсерваторію. 1893-го – геодезичний інститут. Дані, що їх ретельно фіксували з того часу, є для сьогоднішніх науковців неоціненним скарбом. Кліматолог Фридрих-Вільгельм Ґерстенґрабе:

„З першого січня 1893-го року, нуль-нуль годин, почали записувати всі погідні параметри – тиск, вологість повітря, його температуру тощо. Усе, що піддавалося вимірюванню. Причому зміни вносили майже щогодини. Наприклад: „Град тривав з п”ятої хвилини по сімнадцятій до шостої по сімнадцятій ”; „О вісімнадцятій годині температура повітря впала до сімох з половиною градусів за Цельсієм”.

Детальні спостереження за погодою не припинялися навіть під час війн. Завдяки цьому сьогодні взагалі можливі якісь прогнози, адже погляд у минуле - для кліматології головне. Щоб визначити певну закономірність погідних явищ, науковці використовують так званий „принцип Монте-Карло”. Випадкові комбінації різних параметрів комп”ютери прораховують 200, 300 разів і більше. Після цього визначають варіант розвитку подій, який є найвірогіднішим. „Картина стає дедалі песимістичнішою”, - каже директор Інституту вивчення наслідків змін клімату. А останній прогноз Інституту метеорології ім. Макса Планка перевищив і найгірші очікування: до кінця 21-го століття середня температура може зрости не на два, а на чотири градуси. Отже якнайшвидше пристосовуватися до потепління доведеться не лише фермерам, виноробам та лісникам.

За матеріалами німецької преси