1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Городина з Альмерії: тисяча вантажівок щодня...

„Кубком пестицидів”-2006 Greenpeace відзначив мережі супермаркетів REWE, Tengelmann та Edeka. Майже в 20 відсотках зроблених там контрольних закупок уміст отруйних хімікатів перевищував припустиму законом норму.

default

Найчистішу садовину та городину, за даними природоохоронців, сьогодні пропонують споживачам, так звані, „дешеві” концерни Lidl та Aldi. Ганебна винагорода дісталася їм торік. Коли після розголосу в пресі, збут зменшився ледь не вдвічі, менеджерам довелося терміново шукати нових постачальників. „Переконливий приклад того, що, за бажання, можна дбати про здоров’я покупців і не підвищуючи цін, - каже керівник пестицидної кампанії Greenpeace Манфред Крауттер. – Але, на превеликий жаль, загалом ситуація значно не поліпшилася”:

„Два відсотки з усіх узятих на пробу товарів виявилися надзвичайно забрудненими. Концентрація залишків пестицидів у них перевищувала встановлену ВООЗ межу „безпосереднього впливу”. Це означає, що загроза для здоров’я може виникнути вже після споживання однієї порції такого зеленого салату чи одного грона забрудненого столового винограду. На особливий ризик наражаються діти. Їм досить з’їсти чотири виноградних ягоди, аби виникла реальна небезпека пошкоджень нервової чи імунної системи.”

Щоб визначити, скільки мікрограмів того чи того іншого хімікату організм людини може перетравлювати щодня без будь-яких наслідків, засобами для захисту рослин тривалий час годують у лабораторіях пацюків та мишей. „За основу береться кількість, яка не спричиняє жодного впливу ні на фізичний стан, ані на життєвий цикл гризунів”, - пояснює співробітник федерального Інституту безпеки харчових продуктів, хімік Ганс Нолтинґ:

„Цей показник ділять потім на чинник ризику, що зазвичай дорівнює ста. Якщо взяти, наприклад, толілфлуанід - фунгіцид, який застосовують проти сірої плісняви на суницях, то для людини вагою 70 кілограмів безпечна щоденна кількість становитиме сім міліграмів. Але законодавці, про всяк випадок, зробили межу ще нижчою – до п’яти міліграмів. Регулярні перевірки в крамницях здійснює, звичайно, не лише Greenpeace, а й державні відомства. Ми зробили 16 тисяч проб у торгівельній мережі Lidl. За нашими даними, лише в 0,6 відсотка сільськогосподарської продукції зафіксовано перевищення щоденно припустимої норми решток пестицидів. А щодо фруктів, то в дев’яти з десятьох вона була вичерпана всього на третину.”

Експерти неурядової організації Greenpeace не можуть посилатися на наслідки тисяч аналізів. Торік їх було зроблено рівно 576. „І нас не задовольнила якість зеленого асортименту в жодному з перевірених супермаркетів”, - каже ініціатор кампанії Манфред Крауттер:

„Наші тести за останні роки свідчать: у кожній пробі в середньому містяться залишки трьох різних пестицидів. Не завжди у високій концентрації, але справа в тому, що науковці досі не знають, як діють на організм такі хімічні коктейлі. Найгірше те, що наявність пестицидів у продукції промислового сільського господарства сьогодні вже нікого не дивує. Це сприймається не як виняток, а як щось цілком нормальне. До біо-садовини та городини ставлять високі вимоги, що одразу відбивається на ціні. Зрозуміло, що екологічно чисті продукти не кожному по кишені, хоча ми радили б купувати менше, зате саме їх. Але, скажіть, чому на полицях крамниць узагалі повинні з’являтися перець, салат, огірки чи полуниці з рештками небезпечних пестицидів, яких у Німеччині вже давно не застосовують?”

На думку Greenpeace, це спричинено тим, що німецький ринок харчових продуктів сьогодні є найдешевшим у Євросоюзі. Левову частку овочів та фруктів супермаркети закуповують в Іспанії – на, так званому, „городі Європи”. А екологічні аспекти відіграють там далеко не головну роль. Манфред Крауттер:

„В іспанських томатах ми знайшли, зокрема, залишки ендосульфану – надзвичайно токсичної отрути проти комах-шкідників. Причому в тій граничній концентрації, коли ризик для здоров’я становлять уже кілька з’їдених томатів. Яким чином потрапив у них інсектицид, використання якого заборонено в усіх країнах ЄС?..”

„Mar del Plastico” –

„поліетиленове море” Альмерії можна побачити навіть з Місяця. Воно заповнило собою всю рівнину цієї південноіспанської провінції, і підіймається дедалі вище. Тепер потужні екскаватори відвойовують у гір майданчики для нових теплиць. Нині ними вкрито 350 квадратних кілометрів колишньої напівпустелі. Ніде в світі під плівкою не визріває стільки томатів, перцю, салату, баклажанів...

„..виникає відчуття, що ти опинився на краю світу. Скрізь – поліетилен. Шматки його валяються у вузьких проходах між теплицями, звисають, погойдуючися на вітрі, з ліній електропередач. У басейнах з водою для поливання плавають порожні пластикові каністри від пестицидів та добрив. А за парканами лежать напоготові величезні рулони з новою плівкою, під якою незабаром зникнуть і рештки природи”, -

такою побачив Альмерію іспанський письменник Франциско Конде. Сонце сяє тут майже цілий рік. Температура взимку ніколи не опускається нижче плюс десяти. Саме цієї пори в альмерійських фермерів найбільше роботи. Щодня потрібно близько тисячі вантажівок, аби врожай якнайшвидше свіжим потрапив у супермаркети на півночі континенту. За рік у „поліетиленовій” провінції збирають три мільйони тонн городини - 10 кілограмів на кожного європейця. Збирають вручну. Понад третину всіх працівників становлять іноземці – дешева робоча сила, без якої економічне диво Альмерії було б неможливе. Редуан, як і більшість африканських робітників-нелегалів, приїхав з Марокко:

„Ти маєш до обіду ішачити без жодного перепочинку. Під плівкою, яка натягнута так низько, що встати на повний зріст неможливо. Температура в теплиці сягає 45-ох градусів. Вологість повітря жахлива. Ані вітерцю, ані найменшого протягу. Піт котиться градом. Дихаєш самими пестицидами. Так працювали хіба що раби...”

У щедрому застосуванні пестицидів полягає ще одна таємниця сільськогосподарських успіхів Альмерії. Як відомо, вирощені на добривах гідрокультури потребують особливо ретельного захисту від різних грибкових хвороб та шкідників. На щастя місцевих виробників, іспанське законодавство в цьому сенсі не таке суворе, як у країнах, куди прямують їхні врожаї. „Один із парадоксів, на якому й ґрунтується жвава торгівля в спільноті”, - вважає директор Спілки захисту споживачів Хосе-Марія Муґіка:

„Якщо певну хімічну субстанцію заборонено застосовувати на грядках у Німеччині, бо доведено, що існує небезпека для здоров’я, то чому цей аргумент раптом утрачає силу в Італії, Іспанії або Бельгії? Доки в Євросоюзі відсутні єдині для всіх норми, торгівельні концерни охоче користуватимуться цією лазівкою й надалі добре зароблятимуть на міграції токсичних пестицидів з півдня на північ та навпаки.”

Проект такого закону вже існує, й навіть пройшов кілька читань у Європейському парламенті. У преамбулі до нової важливої угоди, зокрема, зазначається, що захист здоров’я людей, тварин та охорона довкілля завжди повинні бути вищим пріоритетом, ніж захист рослин з метою отримання ліпших врожаїв. Але хіба в чинних законодавствах країн-членів ЄС є рядки, в яких стверджувалося б зворотне?...

За матеріалами німецьких ЗМІ