1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Голодомор в Україні: важливе не слово, а пам"ять...

22 листопада Україна офіційно відзначила День пам"яті жертв голодомору. За часів сталінського режиму штучний голод 1932-33 років забрав життя від трьох до десяти мільйонів українців. Міжнародного визнання тих подій геноцидом поки не сталося, але Києву вдалося привернути увагу світу до трагічних сторінок української історії.

Великий тлумачний словник сучасної української мови (Київ/ Ірпінь 2002) визначає поняття "голомодор" як "штучний голод, організований у величезних масштабах злочинною владою проти населення власної країни". "Геноцид" те ж саме джерело пояснює як "винищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами".

У рік 70-ї річниці трагічних подій 1932-33 років Україна прагнула міжнародного визнання голодомору політикою геноциду проти українського народу. Офіційний Київ домагався закріплення терміну "геноцид" у резолюціїї ООН. Але цього не сталося. У першій половині листопада на 58-й сесії Генеральної асамблеї Організації Об"єднаних Націй у Нью-Йорку близько 30 країн світу підписали не резолюцію, а заяву. Голодомор в Україні визнанено трагедією, викликаною діями тоталітарного режиму, однак слова "геноцид" у документі немає.

І все ж таки головну мету, яку ставила перед собою Україна, - привернути увагу світу до трагедії голодомору, можна вважати більш-менш досягнутою. Відбулися заходи, на яких події сімдесятирічної давнини аналізували історики, політики та експерти. Голодомор в України засудили законодавчі органі кількох країн світу, в тому числі США, Канади, Австралії, Аргентини та Іспанії. В ООН ухвалено спеціальну заяву.

Найактивніше сімдесяту річницю голодомору відзначили в країнах Північної Америки - Сполучених Штатах і Канаді, що не дивно, адже там мешкає найбільша в світі українська діаспора. У Європі темою голодомору в Україні цікавляться менше. Принаймні, так вважає німецький політолог, експерт з питань Східної Європи Герхард Сімон:

"На відміну від Північної Америки, в Європі катастрофа 1932-33 років практично невідома. Я припускаю, що в Німеччині це пов"язано з тим, що голокост проти євреїв був настільки домінуючим явищем, шо в свідомості суспільства просто не має місця для інших великих катастроф ХХ-го століття. Однєю з цих катастроф, безумовно, був голод в Україні".

За словами Сімона, у сучасній Німеччині темі голодомору в Україні приділяють надзвичайно мало уваги. Чи не єдиний науковий захід, присвячений 70-й річниці трагедії, відбудеться в грудні в університеті міста Люнебурга. На зустрічі серед іншого буде представлено результати останніх досліджень про український голодомор. Одне з них - наукова робота Барбари Фальк з університету міста Хагена, яка вивчала проблему українського голодомору на прикладі міст у Харківській області. Автор пояснила такий вибір теми тим, що, на її думку, на відміну від сільських районів, проблема голодомору в українських містах вивчена недостатньо.

У процесі підготовки роботи Барбара Фальк використовувала архівні матеріали як у самому Харкові, так і у Москві, намагаючись порівняти події 1932-33 років в Україні та інших регіонах Радянського Союзу, де в ті роки був голод - Поволжя, Середню Азію і Північний Кавказ. Говорячи про головні висновки дослідження, вона звернула увагу на два моменти:

"По-перше, голод був кульмінацією цілою фази аграрної кризи, що почалася з початком колективізації. Були проблеми ще 1930, 1931 року, а пік прийшовся на 1933 рік. Це, так би мовити, структурна причина кризи. По-друге, після вивчення ситуації в містах я змогла показати, що, на відміну від поширеної думки, голод не був акцією, спрямованою виключно проти селян, за рахунок яких влада хотіла прискорити індустріалізацію. Робітники харківських підприємств теж дуже голодували".

Барбара Фальк також уважає, що голодомор 30-х років не можна назвати геноцидом проти українського народу, оскільки для цього бракує історичних документів. Хоча деякі інші експерти дотримуються протилежної думки, більшість тих, хто досліджував трагічні події в Україні, єдині в одному: відповідальність за голод несе радянська влада.

Як сприймали трагічні події в СРСР у Німеччині 1930-х років? Адже тоді до влади в країні прийшли нацисти на чолі з Адольфом Гітлером. Чи знали в Берліні про катастрофу в Україні? Кельнський експерт Герхард Сімон:

"Німецькі дипломати, які тоді працювали в Радянському Союзі, були чудово поінформовані про голодомор. У першу чергу німецьке посольство в Москві. Крім того, у самій Україні тоді було три німецьких консульства: у Харкові, Києві та Одесі. Коли сьогодні через багато десятиліть читаєш звіти дипломатів до міністерства закордонних справ, дивуєшся наскільки добре вони були поінформовані про події, що тоді відбувалися. Вони були не тільки добре поінформовані, вони були в змозі усвідомити весь цинізм і масштаби злочину проти українських селян".

Показовим у цьому плані експерт називає матеріали Отто Шиллера, який у 1930-ті роки був експертом з питань сільського господарства і доповідав з посольства в Москві до Берліна про штучний голод в Україні. Сімон:

"Він вважав, що цей голодомор був навмисне влаштований Сталіним та його командою, щоб скоротити сільське населення. Підґрунтям було те, що після колективізації сільського господарства селяни в Україні, на Північному Кавказі та на Волзі не були потрібні. Нове радянське соціалістичне сільське господарство могло обійтися меншим числом селян. Тобто керівництво країни не тільки вважало зменшення числа селян правильним, воно було в ньому зацікавлено".

Шиллер також прогнозував повторний голодомор в Україні, каже Сімон:

"Він і його колеги очікували восени 1933, тобто рівно 70 років тому, що наступного року, 1934, знову буде влаштовано штучний голод. Оскільки, з точки зору Сталіна, й тоді було "забагато" селян у СРСР. Але на щастя, як ми знаємо, тоді голоду не було".

Отже, керівництво нацистської Німеччини було добре поінформовано про голодомор в Україні. Але з невідомих причин Гітлер на використував цю інформацію для антирадянської пропаганди. Герхард Сімон:

"Ці повідомлення до міністерства закордонних справ відразу було класифіковано як "секретні". Громадськість про них нічого не знала. Лише тривалий час після Другої світової війни ці документи було опубліковано. Дивно, але нацисти тоді не скористалися цими матеріалами. Здавалося б для Гітлера, який активно проводив антисталінську, антикомуністичну пропаганду, дані про сотні тисяч померлих від голодомору - це була чудова нагода звинуватити Сталіна в нових злочинах. Але цього не сталося й досі немає чіткої відповіді на запитання - чому".

Чи писала про голодомор в Україні німецька преса? Герхард Сімон:

"Німецька преса, так само як і британська й американська, писала про події в Україні, але в центрі уваги були в першу чергу німці. Від голоду потерпали й багато німецьких селян, що мешкали в Україні. Тобто німецька преса про це писала. Але масштаби катастрофи і весь цинізм, який за всім цим стояв,- це німецькій громадськості було невідомо".

На завершення - цитата з історичного документу, який змальовує голодомор в Україні очима німців. Це уривки з засекреченого листа, який було передано в Німеччині британському журналісту Гарету Джонсу. Джонс був одним з небагатьох західних журналістів, хто критично писав про голодомор в Україні. 1933 року він зустрічався в Гданську з німецьким консулом у Харкові. Наступна цитата містить уривки з листа, який було написано в Харкові (тодішній столиці радянської України) 18 травня 1933 року, і який пізніше було знайдено в архіві Джонса:

"Показником кризової ситуації на селі стало посилення потоку емігрантів з числа німецьких селян (в оригіналі вжито словосполучення reichsdeutsche Bauern, тобто "селяни третього рейху"). Від 1 травня 1933 року до Харкова прибули понад 200 осіб. У німецькому генеральному консульстві їх прийняли, нагодували й відправили далі (до Німеччини). Очікується, що й надалі надходитимуть великі групи....Визнання приналежності до рейху дедалі частіше стає єдиною можливістю врятувати життя. Також німецькі спеціалісти повертаються з Харкова на батьківщину".

Далі автор документу описує подробиці голодомору на Харківщині:

"Повідомлення селян, що приходять з регіонів, вражають своїми жахливими подробицями. Це підтверджує їхній жалюгідний фізичний стан...Люди використовують як харчі небезпечні для здоров"я речовини, померлу скотину. Час від часу повідомляють про те, що в окремих районах їдять людське м"ясо. У деяких селах немає домашньої худоби, навіть птиці, собак і котів. Багато будинків стоять порожні, вимерли цілі родини. Мертвих майже перестали ховати. Насалення занадто слабке, щоб працювати. В деяких районах весняна посівна не завершена й наполовину. Часто виконується лише десята частина роботи...Про допомогу властей, принаймні тим частинам населення, які найбільше потерпають (від голоду), нічого невідомо".

Уривок з листа процитовано з інтернету: http://colley.co.uk/garethjones/soviet_articles/holodomor_letters.htm