1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

Головування в ОБСЄ: на кону не лише реноме України

2013 року Україна головуватиме в Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Про те, наскільки Київ відповідає високим стандартам ОБСЄ, DW запитала її багаторічного функціонера Кристіана Штрогаля.

Кристіан Штрогаль – заступник голови Ради ООН з прав людини. Австрійський дипломат має багаторічний досвід міжнародної співпраці у правозахисній сфері. Зокрема, з 2003 по 2008 рік він очолював Бюро демократичних інститутів і прав людини при ОБСЄ. Deutsche Welle попросила Штрогаля прокоментувати той факт, що з першого січня в організації головуватиме Україна.

Deutsche Welle: ОБСЄ – організація, яка одним з центральних своїх завдань називає захист прав людини у країнах Європи. Пане Штрогаль, наскільки правдоподібними є ці декларації, коли на чолі організації стає країна, в якій є політичні в’язні, а права людини, згідно зі звітами міжнародних організацій, систематично порушуються?

Кристіан Штрогаль опікувався в ОБСЄ демократією і правами людини

Кристіан Штрогаль опікувався в ОБСЄ демократією і правами людини

Кристіан Штрогаль: Можна вбачати у головуванні шанс для країни, але й випробування для організації. Головуюча країна – обличчя організації назовні і водночас політичний двигун розвитку організації. Для кожної країни головування – нагода ретельно перевірити, наскільки вона виконує зобов’язання в рамках ОБСЄ. Україна – не єдина країна, в якій спостерігаються недоліки.

Справді, Україна буде не першим головуючим, щодо якого є сумніви у відповідності критеріям ОБСЄ. Така дискусія вже була, коли в організації 2010 року головував Казахстан. Це головування дало країні імпульс покращити ситуацію з дотриманням  прав людини?

Я дуже сподіваюся на це. Казахстан отримав тоді нагоду проявити себе як партнер на міжнародній арені. Водночас стали очевидними і серйозні проблеми з правами людини, до яких була привернута увага міжнародної спільноти. Чи будуть від цього довгострокові позитивні зрушення? Гарантувати це – у тому й полягає виклик і для Казахстану, і для партнерів по ОБСЄ. Зрештою, захист прав людини є однією із засад безпеки у тому розумінні, яка закладена в основу діяльності Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Гарантування безпеки – це не лише індивідуальна, але і колективна відповідальність членів ОБСЄ.

Яким чином партнери по організації спонукатимуть Київ до виправлення ситуації з правами людини?

Такі імпульси вже є. Партнери по ОБСЄ вказували на проблеми з правами людини в Україні, не чекаючи для цього її головування. Єдине, що змінилося тепер – Україна опинилася у центр уваги. Аби країну сприймали серйозно ролі головуючого, вона має реагувати на критику діями. Від цього залежить не лише репутація України, але і репутація, правдоподібність ОБСЄ. Як Київ відреагує на ці виклики, покажуть наступні 12 місяців.

Чи є ОБСЄ дієвим майданчиком для розв’язання проблем у сфері прав людини?

ОБСЄ – організація, яка об’єднує велику кількість країн – дуже різних не лише географічно, але й по своїй суті. Ця організація працює за принципом консенсусу. Це одночасно і перевага, і недолік. Доводиться шукати спільні позиції і реалізовувати їх. З огляду на політичну ситуацію у низці країн ОБСЄ, пошук спільних позицій – неабияке випробування і для організації, і для країни, яка її очолює. Проблеми у сфері прав людини, які мають країни-члени ОБСЄ, відомі вже багато років і зафіксовані у численних документах, у тому числі й на найвищому рівні. Співробітники ОБСЄ доповідають і про ситуацію з дотриманням прав меншин, із релігійними свободами, із стандартами утримання ув’язнених, із незалежністю судочинства – є дуже багато документів, в яких зафіксована ситуація у країнах ОБСЄ, у тому числі в Україні. Головне, щоб була політична воля, аби розв’язувати ці проблеми – спільними зусиллями або самотужки.

Документів багато, а конкретного впливу на ситуацію з правами людини в країнах-членах ОБСЄ мало. Може, права людини перестали бути пріоритетом для організації? Чи вона просто беззуба у цих питаннях?

Ні, так не можна говорити. Навпаки. Гельсінський процес (започаткований 1975 року на зустрічі у Гельсінкі підписанням угоди, на якій базується ОБСЄ – прим. ред.) дуже тісно пов’язаний із захистом прав людини. Організація і надалі будуватиме свою роботу на розумінні того, що лише виконання країнами міжнародних зобов’язань у сфері прав людини, правової держави і демократії гарантують безпеку на європейському континенті у довгостроковій перспективі. Треба над цим працювати. Хоча не треба забувати: нікому не подобається, коли йому кажуть, як йому поводитися у нього вдома. Але саме в цьому і полягає міжнародна співпраця у сфері прав людини. Тому важливо продовжувати буденну роботу, яка здійснюється в рамках ОБСЄ – це насамперед робота місій на місцях, які готують підґрунтя для того, аби політики могли виконувати свої обов’язки.