1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Глобалізований світ і обрання нового Папи

Однією з головних тем тижневої преси Німеччини є обрання нового Папи Римського. Тижневики звертаються також до німецько-російських стосунків на тлі зустрічей канцлера Шредера та президента Путіна цього тижня на ганноверському ярмарку.

Гамбурзький тижневик ЦАЙТ звертається до обрання Папи Римського, яке 115 кардиналів розпочинають у понеділок. Видання звертає увагу на те, що це перше обрання понтифіка у світі, який зазнає глобалізації:

Геополітична ситуація у світі радикально змінилася від того часу, коли 27 років тому, за умов жорсткого конфлікту поміж Сходом і Заходом Папою Римським обрали Івана Павла ІІ. Нині у світі залишилася єдина супердержава – США, яка зазнає дедалі більшої конкуренції з азійського боку, а також посилюється конфлікт між Північчю та Півднем. Водночас, не в останню чергу після 11 вересня 2001 року, дедалі глибшою стає прірва між великими культурами та релігіями. Для католицької церкви все це означає, що перший конклав в еру інетрнету стане й першим обранням Папи у глобалізованому світі,

пише тижневик ЦАЙТ і далі розмірковує над тим, хто може стати наступником Івана Павла ІІ:

У Конклава немає кандидатів на папське крісло. Однак деякі з кардиналів виступають на перший план – завдяки їхній позиції, особистості чи амбіціям. Беручи до уваги те, що Папа одночасно буде єпископом Рима та примасом Італії, можна говорити про своєрідний бонус перед обранням, який існує саме для італійців. (...) Однак якщо Папою не стане італієць, то найбільші шанси можуть бути в латиноамериканця. Адже на субконтиненті протриріччя глобалізації видно як ніде інде дуже чітко. Водночас католицька церква перебуває в Латинській Америці під сталим масованим тиском з боку фундаменталістьських сект, яких підтримують США, - аргументує ЦАЙТ.

До іншої теми. У тижневику РЕЙНІШЕР МЕРКУР вміщено коментар чергової зустрічі між німецьким канцлером Шредером та президентом Росії Путіним, що відбулася цього тижня у Ганновері:

Для німецької політики не новина, що економічні інтереси завжди переважають над інтересами в галузі захисту прав людини. (...) Тому Ґергард Шредер діяв цілком послідовно, коли укладав на Ганноверському ярмарку мільярдні угоди з Росією. (...) Водночас цілком виправдоною є й критика його позиції. Бо висувати на передній план економічні інтереси – це одне. Однак політичні взаємини не можуть базуватися лише на цьому. Їх якість саме в тому й проявляється, щоби говорити про помилки та розбіжності й водночас плекати успішні економічні взаємини. Приклад – трансатлантичні стосунки в часи протилежних позицій щодо війни в Іраку,

зазначає тижневик РЕЙНІШЕР МЕРКУР і веде далі:

Від канцлера не можна почути жодного слова про корупцію, вседозволеність владних структур, насильницьке придушення автономних рухів у Росії. Водночас для німецьких фірм, які поки що радіють з вдалих контрактів, це колись може відгукнутися дуже неприємно. Адже хоча партнерство з російським велетом ”Газпромом” й розвинулося стрімко за сприяння президента Путіна, воно так само стрімко може й зійти нанівець, якщо раптом зменшиться прихильність російського лідера до Німеччини. Важливо здобувати нові контракти для німецької економіки. Однак не менш важливо спонукати Росію до розбудови демократії та ринкової економіки, до того, що рішення про укоадення угоди з іноземними фірмами має ухвалювати не глава держави, - підсумовує свій комнетар РЕЙНІШЕР МЕРКУР.

На завершення огляду – цитата з тижневика ФОКУС, який вмістив дуже схвальну рецензію на книгу українського письменника Юрія Андруховича ”Дванадцять обручів”. Вона щойно вийшла у німецькому перекладі:

У книзі Андруховича закладено ідей на цілу бібліотеку бестселерів. Він багатошарово поєднує історію України та її літератури з детективними діями, а роман жахів – з поетичними описами природи свого краю. Знову й знову він згадує у свої книзі поета Бодана-Ігоря Антонича, легендарну постать української літератури. Цей поет – прихований герой роману. Андрухович представляє його як переслідуваного провокатора, якого суспільні негаразди довели до самогубства. В Україні таке трактування межує з богохульством. Взагалі Андрухович не панькається зі своєю батьківщиною. Вона постає змученою, розбитою, керованою злодіями та пройдисвітами. Водночас його роман – це освідчення в коханні до України, цієї, як написано в самій книзі ”нової, великої, європейської країни”, – пише тижневик ФОКУС.

Огляд тижневої преси підготувала Леся Юрченко