1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Герт Вілдерс: учень чарівника

За 25 років Герт Вілдерс став рупором правого популізму у Нідерландах. Закиди у використанні "мови ворожнечі" і обвинувальний вирок суду за дискримінацію марокканської спільноти лише додали йому послідовників.

Mohammed-Karikaturen/ Texas/Wilders (epa/dpa)

Герт Вілдерс

Перше, що кидається в очі, - його волосся. Біляві, зачесані назад кучері. Нідерландці полюбляють ексцентриків - це швидко зрозумів Вілдерс, який вже своєю незвичайною зачіскою виділяється з одноманітної маси політиків.

Ліберальний вчитель

У політику ексцентричного політика привів Фріц Болкестейн, багаторічний лідер консервативно-ліберальної Народної партії за свободу і демократію, запросивши 1990 року Вілдерса на роботу до фракції. Болкестейн був, можливо, першим представником лібералів, який у 1990-х порушив певні табу нідерландського суспільства: він застерігав проти ісламізації, називав інтеграційну політику неефективною і скаржився на домінування "культурного релятивізму".

Знаний ліберал називав себе голосом проти "мультикультуралізму" і відкрив двері Піму Фортейну, котрий на початку 2000-х повністю змінив вигляд політичної сцени. Фортейн - колишній марксист і відкритий гей - шокував публіку своєю ексцентричністю і зі своєю дотепністю став зіркою всіх ток-шоу. Він називав Іслам "відсталою культурою", закликав до припинення імміграції і таврував культуру консенсусу у Нідерландах.

Піонер популізму

За тиждень перед парламентськими виборами 2002 року Фортейна застрелив учасник радикальної екологічної групи. Із загибеллю Фортейна на правій політичній арені звільнилося місце, яке Герт Вілдерс - на той час депутат парламенту з 1998 року - одразу ж зайняв. Критика ісламу стала домінантною в нідерландській політиці. В 2004 році режисер-активіст Тео ван Гог спричинив скандал своїм фільмом "Покора", в якому він проектував сури Корану на оголені жіночі тіла, таким чином висловлюючи свій осуд насильству над жінками в ісламському світі.

Незабаром після виходу фільму Ван Гог був убитий на вулиці мароккансько-нідерландським ісламістом. Погрози вбивства отримували і інші критики Ісламу включно з Айан Хірсі Алі (сценаристкою "Покори") і Гертом Вілдерсом.

Rechtspopulistische Fraktion im Europäischen Parlament Europa der Nationen und der Freiheit (Getty Images/AFP/E. Dunand)

Вілдерс у колі європейських правопопулістів

Відтоді Вілдерс живе з постійною поліцейською охороною, тримаючи свою адресу в секреті. Його біограф, автор книги "Герт Вілдерс: Учень чарівника", Майндерт Феннема, вважає, що це одна з причин радикалізації Вілдерса: "Він мусить ховатися і перебуває під постійною охороною, і його ненависть до політичних еліт зросла, бо він, як жертва ісламського терору, бачив їхню мляву реакцію на це, навіть з боку його партії".

Вілдерс залишив Народну партію за свободу і демократію і заснував власну політичну силу - Партію свободи. Він і далі провокує: у 2008 році він показав фільм "Фітна", де вірші з Корану використовувалися у поєднанні із зображеннями ісламської жорстокості.

Вілдерс хоче панувати

У 2010 році Вілдерс вперше наблизився до урядової відповідальності: він підтримав коаліцію меншості між праволібералами і християнськими демократами, очолювану прем'єр-міністром Марком Рютте.

Тут він показав свою політичну багатогранність: його боротьба з ісламом і проти імміграції - радикальна, його соціальна політика - лівого спрямування. Вілдерс тимчасово призупинив підвищення пенсійного віку і зменшення соціальних виплат безробітним. Його полеміка проти ЄС стала гострішою. Непевне партнерство протривало два роки, допоки Марк Рютте не змінив парнера по коаліції і не продовжив керувати без свого політичного опонента.

Навесні цього року Вілдерс підтримав референдум проти угоди про асоціацію між Україною та ЄС і виграв, навіть якщо у референдумі взяли участь лише 32 відсотки нідерландців. Насправді це було голосування проти уряду Рютте і проти Європи. Відтоді Вілдерс завжди на межі скандальності: у Twitter він святкує успіхи правопопулізму в світі від Марін Ле Пен і Дональда Трампа, яким він захоплюється і якого імітує, до голосування щодо змін до конституції в Італії.

Голос маленької людини

"З моменту перемоги Трампа прихильники Вілдерса почуваються сильними, це додало їм енергії", - каже нідерландський соціолог Моріс де Хонд. Відповідний виборчий зріз схожий по обидва боки Атлантики: менш освічені верстви населення з нижчих прошарків середнього класу з "ностальгією за минулим, страхом майбутнього і неспроможністю пристосуватися до швидких змін у суспільстві". Це консервативна група людей, пояснює де Хонд, вони відкидають ідею змін у своїх спільнотах, і їхнім голосом є Герт Вілдерс. Його неполіткоректні висловлювання і порушення всіх табу викликають захоплення прибічників.

Niederlande Prozess Geert Wilders (Getty Images/AFP/R. de Waal)

Вілдерс під час судового засідання

Процес проти Вілдерса

Саме це він вкотре зробив навесні 2014 року, коли атакував марокканців у під час промови на передвиборчому мітингу. Тисячі людей вимагали покарання Вілдерса за розпалювання міжнаціональної ворожнечі. 9 грудня суд у Нідерландах визнав Вілдерса винним у дискримінації марокканців. Водночас його виправдали по звинуваченню у розпалюванні расової ворожнечі і не оштрафували на 5 тисяч євро, як того вимагала прокуратура.

Експерти вважають, що процес у справі про дискримінацію марокканців не нашкодив, а швидше зміцнив репутацію Вілдерса. Адже популіст роками культивував імідж мученика від політики. До того ж будь-яке придушення "свободи висловлення думки", навіть якщо це провокаційні заяви, видається неприпустимим для більшості нідерландців.

Соціолог Моріс де Хонд із занепокоєнням чекає на парламентські вибори в Нідерландах, що відбудуться у березні 2017 року. "Ми спостерігаємо повільне руйнування політичної системи Нідерландів", - зауважує де дослідник. Протягом наступних кількох місяців основна боротьба розгорнеться між Рютте і Вілдерсом. Партія свободи останнього має шанси отримати перемогу, після чого він зможе сформувати чи не найсильнішу фракцію у парламенті.