1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Гаїті: Арістид подав у відставку й втік, але що далі?

Німецькі газети коментують відставку та втечу президента Гаїті Жана-Бертрана Арістида, звертаючись також до ситуації в цій країні. Видання НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНГ з цього приводу зазначає:

Нарешті! Пізно, але не занадто пізно залишив свою країну Жан-Бертран Арістид. Він зрозумів, що його вже ніщо не врятує. Зрештою, насамкінець гаїтянського президента не підтримували вже ані Франція, ані США. Своєю втечею Арістид запобіг поширенню жорстоких сутичок між його прибічниками та повстанцями в столиці Порт-о-Пренсі. Але крові й без того було пролито чимало. Зараз же в Гаїті з"явився шанс - принаймні теоретичний - розпочати демократичний розвиток, - пише НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ.

Про відставку й втечу Аристида пише також ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ:

Гаїтянський президент знає, що таке життя у вигнанні. На початку 90-их главі найбіднішої держави західної півкулі вже довелося не за власною волею провести кілька років за межами батьківщини. Того разу - у Вашингтоні. Втім, військове втручання США, за підтримки Франції та ЄС, санкціоноване ООН, допомогло тоді йому, правомірному керівникові держави, повернутися на Гаїті. Минуло десять років, і Арістид знову тікає. Цього разу не через військовий заколот. Долю колишнього теолога визначив його власний стиль керівництва країною, який рік за роком ставав дедалі більш деспотичним. Що ж тепер? Військове, чи пак гуманітарне втручання американців, за підтримки Франції та санкціоноване ООН. Історія Гаїті вчить одному: вона повторюється, - підсумовує газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

Видання ТАҐЕСЦАЙТУНГ пише в продовження теми, що "втеча Арістида не вирішує нічого":

Спільна програма політичної опозиції на Гаїті не містить практично більше нічого, крім гасла "Геть Арістида!". Нової влади, яка б відновила порядок в країні, немає. Озброєним бандам на півночі Гаїті хоча й вдалося остаточно усунути від влади й без того слабких управлінців, втім вони не можуть контролювати країну. В захоплених ними містах і надалі панує суцільний хаос. Те, що відбувається там, незабаром очікує і столицю Порт-о-Пренс. І в ній вбиватимуть через помсту й плюндруватимуть, - прогнозує ТАҐЕСЦАЙТУНГ.

Газета БАДІШЕ ЦАЙТУНГ продовжує тему:

Ті, хто більшою мірою спричинив повалення Арістида - це переважно справжні покидьки: вбивці, наркоділери, главарі банд, а також колишні військові з часів диктатури. Вони прагнуть впливу, у них є зброя, але більшості з них - місце на лаві підсудних. А Гаїті потрібна зараз така собі комісія, яка б визначила правду. А до того ж, міжнародний поліцейський загін, який би охороняв членів цієї комісії, щоб їх одразу не повбивали, -підсумовує БАДІШЕ ЦАЙТУНГ.

Газета МЕРКІШЕ ОДЕРЦАЙТУНГ коментує зміну позицій німецького міністра закордонних справ Йошки Фішера в його баченні внутрішньоєвропейської політики. В суботу Фішер в одному зі своїх газетних інтерв"ю фактично відрікся від попередньої концепції про "ядро Європи", до якого входили б економічно сильні країни ЄС:

Йошка Фішер отримав черговий урок. І це вже не вперше. Тепер німецький міністр закордонних справ раптом знати більше нічого не хоче про "ядро Європи". Великий за територією Європейський союз раптом стає "стратегічним проектом". Чи слід розглядати такі зміни як палке прагнення "червоно-зеленого" уряду Німеччини вже незабаром зробити повноцінним членом ЄС розташовану на краю Європи Туреччину? Це наштовхує на нові роздуми. Чи зможе "Європейський союз розміром з європейський континет", як висловився Фішер, відігравати в глобальному світі одну велику роль разом з такими важкими для перетравлювання країнами, як Туреччина, Україна, Румунія тощо? На що вказує компас "червоно-зелених" у зовнішній політиці, на разі збагнути важко, - коментує газета МЕРКІШЕ ОДЕРЦАЙТУНГ.

Тему продовжує газета РЕЙНІШЕ ПОСТ:

Йошка Фішер захворів. Його здолав то й же вірус, що й канцлера Ґергарда Шредера. Тобто, тепер і в зовнішній політиці Німеччини все робиться за принципом: сьогодні так, а завтра інакше. Раніше під "ядром Європи" розумілося, що кілька сильних країн впрягаються у воза й тягнуть. Кому це не по силах, сидить на возі. Зрештою, до цілі прибудуть всі. Але тепер виявляється, що "ядро Європи" - то вчорашній день. Сьогодні мова йде про велику Європу. На цьому возі сидить вже чимало. Незабаром можуть підсісти ще й турки, а то й українці. Але тягти цього монстра нікому. І куди тягти, теж поки невідомо, - іронізує РЕЙНІШЕ ПОСТ.

Огляд німецької преси підготували Леся Юрченко та Христина Ніколайчук