1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Газогін на дні Балтики: „Ми усвідомлюємо всі проблеми...”

Він розпочинатиметься в бухті Портовій, неподалік від російського міста Виборг. 1200 кілометрів пролягатиме дном Балтійського моря. Кінцевий пункт – Ґрайфсвальдська затока, німецьке узбережжя. Перша черга Північноєвропейського газопроводу має бути здана в експлуатацію 2010-го.

default

За планами російсько-німецького консорціуму, щороку в Західну Європу надходитиме 55 мільярдів кубометрів сибірського „блакитного палива”. Мета безпрецедентного за своїми масштабами та вартістю проекту – налагодити, як кажуть керівники компанії, надійне та безперебійне постачання енергоресурсу - в обхід Польщі, України та колишніх Прибалтійських республік.

„Ґрайфсвальдер-Бодден – неглибока затока, але її води дуже прозорі, дно рясно вкрите водоростями. За таких сприятливих умов, тут спостерігається надзвичайно висока концентрація морської фауни. Я маю на увазі не кількість видів, а щільність заселення живими організмами.”

Йоген Ламп, експерт WWF – Всесвітнього Фонду дикої природи – спеціалізується на дослідженні екосистеми Балтійського моря. Бухту, де незабаром мають розпочатися будівельні роботи, екологи вивчають давно й дуже уважно:

„Недарма цей ареал обрав для нересту, зокрема, рюґенський оселедець. У Ґрайфсвальдері-Боддені його виловлювали впродовж століть. Для мешканців прибережних регіонів рибальство традиційно було одним із головних джерел заробітку. Друга особливість цієї бухти – наявність величезних щук. У жодній іншій німецькій водоймі не зустрічаються екземпляри такого розміру. І, звичайно, в Ґрайфсвальдській затоці багато різних водоплавних птахів, бо тут їм зручно зимувати. Дуже тішить природооохоронців те, що останніми роками помітно збільшується популяція сірих тюленів. Десятиліттями вважалося, що вони полишили цю місцевість назавжди. Буде дуже шкода, якщо людина знову почне витісняти тварин з їхньої території.”

Природні багатства Ґрайфсвальдер-Боддена перебувають під охороною держави. Мальовнича бухта - один із найцінніших, але, водночас, і найвразливіших природних заповідників басейну Балтійського моря. Через те, що води затоки сягають завглибшки всього сімох-десятьох метрів, газопровід доведеться закопувати в ґрунт. Діаметр кожної з двох труб – метр двадцять. Це означає, що в морському дні ритимуть траншеї завширшки кілька метрів. Підводні галявини водоростей на шляху прокладання газотраси будуть знищені, а з ними – й нерестовища риб.

„Будуть також інші наслідки. Зокрема, помутніння води. Підняті з дна породи скаламутять значну частину акваторії затоки. У першу чергу це негативно позначиться на тих морських організмах, які дуже чутливо реагують на співвідношення світла та кисню”, -

каже професор Фальк Еберсбах. За дорученням Федерального відомства морського судноплавства та гідрографії, він здійснює екологічний моніторинг російсько-німецького проекту:

„Треба зважати й на те, що під час будівництва в затоці значно посилиться рух суден. Для таких масштабних робіт потрібна ціла флотилія. Постійний гамір та нічне штучне освітлення можуть назавжди відлякнути птахів, що досі почувалися тут у цілковитій безпеці. Екосистема зазнає значних змін. І не лише в зв’язку з прокладанням, а й експлуатацією Північноєвропейського газопроводу. Чи зможуть три провідні концерни Європи - Газпром, BASF та E.ON – досягти своєї мети, не порушивши при цьому прав природи, поки що важко сказати. Моніторинг триває, але екологів досі не ознайомили з детальним планом будівництва.”

За графіком консорціуму, перші труби повинні лягти на дно Балтійського моря 2008-го року. Наглядова рада ПЄГ, яку очолює екс-канцлер Німеччини Гергард Шредер, виходить з того, що доти природоохоронні відомства встигнуть завершити оцінку впливу проекту на довкілля. „Навряд чи це буде можливо”, - вважає експерт Всесвітнього Фонду дикої природи Йоген Ламп:

„Наше завдання – домогтися, аби моніторинг був якомога детальнішим, щоб у ньому розглядалися всі без винятку аспекти. Ми поставили перед Газпромом та обома німецькими фірмами жорстку умову: жодних екологічних компромісів заради дотримання термінів будівництва.”

„Зрозуміло, що здійснюватимуться всі необхідні дослідження, передбачені міжнародним та національними законодавствами. Без дозволу відповідних інстанцій ми так і так не зможемо розпочати прокладання труб”, -

каже Франц-Йозеф Кіссинґ, експерт Північноєвропейського газового консорціуму. Екологи добре розуміють, на чому базується така впевненість. Йоген Ламп:

„У Європейському Союзі діють єдині природоохоронні норми. Однак, з другого боку, вони не такі жорсткі, як у Німеччині. А ми прагнемо належного захисту не лише для Ґрайфсвальдської затоки, а й для цілого басейну Балтійського моря.”

* * *

„Акваторію навколо данського острова Борнгольм іноді називають „морським Чорнобилем”, - каже доктор біологічних наук, еколог Штефан Неринґ:

„По завершенні Другої світової війни перед союзниками постала проблема: що робити з величезними арсеналами невикористаної хімічної зброї Вермахту? В авіабомбах, артилерійських набоях, фугасах, мінах, димових шашках а також просто в бочках та каністрах містилося до 60-ох тисяч тонн смертельно отруйних речовин. На Потсдамській конференції СРСР, США та Великобританія ухвалили рішення: затопити зброю в Балтійському морі, й, зокрема, в Борнгольмській западині. Тоді такий спосіб утилізації вважався достатньо надійним. З роками захоронення перетворилося на одну з найнебезпечніших ділянок Балтики, й саме нею має проходити траса нового газопроводу.”

Штефан Неринґ вивчає ареали, де можуть залягати місткості з надзвичайно токсичними бойовими отрутами - іпритом, люїзитом, зарином, фосгеном, синильною кислотою, газом „Циклон-Б”, який застосовували в таборах смерті, тощо. Майже 60 років минуло після завершення операції, але й сьогодні на картах позначені далеко не всі місця, куди скидали спадщину нацистів. Спираючися на розтаємничені дані радянських військових архівів, Гелком – Гельсінська комісія із захисту Балтійського моря – оголосила певні прибережні території Борнгольму „зонами ризику”. „Однак справа в тому, - веде далі Штефан Неринґ, - що військові широко долучали до акцій місцевих рибалок. За невелику платню вони також завантажували свої судна зброєю й вирушали в море”:

„Свідки розповідають, що попри розпорядження брати курс на Борнгольм або до проток Скагеррак чи Каттегат, деякі рибалки позбавлялися гранат, шашок, каністр уже за кілька кілометрів від берега. Скільки їх розсіяно Балтикою, ніхто не знає непевне. Лише в німецьких портах Вольґаст та Пенемюнде на судна – військові та приватні - було перевантажено 42 залізничних ешелони з хімічними боєприпасами. Загроза того, що при прокладанні газопроводу можна наштовхнутися на якусь із нацистських бомб, більш, ніж реальна. Як стверджують фахівці, багато з них іще спроможні спрацювати. Навіть якщо це буде вибухобезпечний об’єкт, корозія металевих корпусів, за деякими даними, становить від 70-ох до 80-ох відсотків. Тобто, достатньо зачепити оболонку, й у довкілля можуть потрапити арсен, ртуть, гірчичний газ, ціаніста сіль, хлорацетофен...”

„Ця проблема нас теж дуже непокоїть”, - погоджується уповноважений з екологічних питань Північноєвропейського газового консорціуму Франц-Йозеф Кіссинґ:

„Група досвідчених експертів розробляє нині програму досліджень усіх територій, де пролягатиме траса. Ми переконані, що зможемо гарантувати найвищий рівень безпеки під час робіт із прокладання газопроводу.”

Зрештою, заявив якось на зустрічі з журналістами один із співробітників німецько-російської компанії, - бомбу чи набій завжди можна обережно посунути в бік...

За матеріалами німецької преси