1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

В Україні після ”помаранчевої революції” продовжує писатися історія

Міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер та його польський колега Адам Ротфельд здійснили в понеділок спільний робочий візит до України, де провели зустрічі з українським президентом, прем”єр-міністром та главою МЗС. Газета ТАҐЕСШПІҐЕЛЬ так коментує цю подію:

Роби добро і розповідай про це. Йошка Фішер вже тривалий час дослуховується до цієї поради. Опиняючись у місцях, де пишеться світова історія, він завжди дбав про те, щоб поруч були журналісти. Тому й впало у вічі те, що Фішер майнув до Києва без літописців. Цей факт засмучує з двох причин. По-перше, в Україні після ”помаранчевої революції” продовжує писатися історія. По-друге, ця подорож є дуже знаковою і показовою. Коли міністри закордонних справ Німеччини і Польщі разом їдуть до Київа, це має продемонструвати, що Берлін і Варшава здійснюють спільну політику щодо України. Це є також сигнал, котрий доповнює, а можливо, навіть робить дещо відносним значення чотиристоронньої зустрічі на найвищому рівні між Шираком, Шредером, Путіним і Запатеро минулої п”ятниці у Парижі, -

припускає ТАҐЕСШПІҐЕЛЬ. Далі видання зауважує:

Перспектива поїздки мала виглядати для Фішера вельми привабливо: знімки з ”іконами” помаранчевої революції на місці подій і репортажі, котрі підкреслюють роль німців і особисто Фішера, в успішному русі за свободу. Утім, зважаючи на розслідування комісії щодо ”візової афери”, ще більшим у нього був острах появи коментарів із уїдливими репліками на кшталт: ось співучасник повертається на місце свого... Ну, нехай не злочину, це було б занадто гостро сказано. Скажімо, на місце подій. Однак не слід забувати, що німецький суд назвав розпорядження ”зеленого” політика Фольмера про те, що “у спірних візових питаннях слід вирішувати на користь свободи пересування”, “тихим переворотом” проти діючих законів. І саме в Україні це розпорядження призвело до потужних зловживань. Звісно, журналісти не отримують автоматично право летіти разом з міністром у його міністерському літаку. Адже ж вистачає і комерційних сполучень до Києва для тих, хто хоче бути особисто присутнім на зустрічах. Однак Фішер, вочевидь, почувається вкрай невпевнено, якщо він, який так свідомо приковував до себе увагу громадськості, відчуває тепер потребу тримати її на дистанції, -

читаємо в газеті ТАҐЕСШПІҐЕЛЬ. Далі видання підсумовує:

Для німецької зовнішньої політики спільний візит з Адамом Ротфельдом відбувається у відповідний момент. Чітке бажання українського народу знайти власне незалежне місце в Європі не повинно бути принесене в жертву заради зайвої обережності щодо Росії. Разом із Варшавою Берлін може дуже багато зробити для стабілізації ситуації в Україні – навіть якщо не заторкати питання про перспективу вступу в ЄС. До того, що Польща наполягає на цьому, німцям слід поставитися з розумінням. Вони ж теж у свій час хотіли якомога швидше приєднати до спільноти своїх східних сусідів. Бо хто хоче тривалий час жити на кордоні, за яким панують бідність, напруга та нестабільність? – риторично запитує ТАҐЕСШПІҐЕЛЬ.

Газета ВЕЛЬТ зачіпає економічний аспект можливої співпраці між Україною та Німеччиною. Йдеться про утилізацію непридатних боєприпасів, яких на території України міститься близько 2 з половиною мільйонів тонн:

Візит Фішера в Україну може мати дуже прибуткові наслідки для німецьких підприємств, що займаються утилізацією боєприпасів. За інформацією ВЕЛЬТ, український президент Віктор Ющенко під час свого візиту в Німеччину провів попередні переговори з відомими німецькими конверсійними фірмами про можливість вилучення величезної кількості боєприпасів на західному кордоні України. Ця проблема вже роками крім усього іншого зачіпає також інтереси безпеки Західної та Центральної Європи. (...) Адже йдеться про безпосереднє сусідство з розширеним Європейським союзом. Усі українські склади є безнадійно переповненими. Боєприпаси зберігаються переважно за неприйнятних умов: незахищені, під відкритим небом, і можуть будь-якої миті вибухнути. Крім того, через нестачу коштів вони ще й неналежно охороняються, -

змальовує проблеми складування боєприпасів на території України газета ВЕЛЬТ і веде далі:

За даними українських сил безпеки, близько 10 відсотків від 2 з половиною мільйонів тонн боєприпасів необхідно утилізувати негайно. Однак для цього не вистачає грошей. Кваліфікована утилізація тонни боєприпасів коштує близько півтори тисячі євро, обладнання однієї фабрики з їх знищення – близько 20 мільйонів євро. Без сторонньої допомоги Україна може утилізовувати лише 30 тисяч тонн боєприпасів на рік. Такими темпами запущену часову бомбу в українських складах не знешкодити. Досі жодна українська ракета не була утилізована за допомогою Заходу. Німеччина при цьому може мати подвійний зиск від розв”язання цієї проблеми: в плані безпеки та в економічному плані, адже німецькі технології у галузі конверсії є провідними у світі, - констатує газета ВЕЛЬТ.

Oгляд німецької преси підготувала Христина Ніколайчук