1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Вітрила: прибуток плюс захист атмосфери

Балтійським морем повільно йде старенький лоцманський катер. Раптом на його носі розкривається великий параплан. Виписуючи вісімки та спіралі, він стрімко здіймається високо в небо.

default

Зв’язане з повітряним змієм тросом суденце, наче отримавши друге дихання, помітно пришвидшує хід. За потужного вітру двигун узагалі міг би відпочивати, не викидаючи в повітря клубів чорного диму й заощаджуючи таке дороге дизельне пальне. Представники SkySails задоволені випробуванням своєї нової вітрильної системи. Штефан Враге, виконавчий директор гамбурзької фірми:

«Наші досліди показали, що в оптимальному випадкові змій повинен летіти десь на висоті 300 метрів. У цих шарах атмосфери майже постійно наявний вітер, бо там його не гальмує ані вода, ані земля. У цьому полягає засаднича різниця між звичайними вітрилами та нашими парапланами.»

Щороку двигуни вантажних суден спалюють 130 мільйонів тонн дизельного палива та мазуту. За нинішніх цін, власники судноплавних компаній змушені рахувати кожен літр пального, щоб отримувати хоч якийсь прибуток. Ще десятиліття тому ідея повернутися до рушійної сили мореплавства минулих століть видавалася абсурдом. «Сьогодні, - каже Штефан Враге, - ми чуємо: «Справді, навіщо нехтувати такою потужною силою, як вітер!» Але приборкати його зовсім непросто.» Той, хто колись запускав повітряного змія, знає, як швидко він падає на землю, коли вітер зненацька змінює напрямок або вщухає. Якщо таке трапиться в морі з парапланом SkySails, урятувати останній буде неможливо. Величезне полотнище наповниться водою й стане заважким для підіймального крану. Аби запобігти цьому, гамбурзькі інженери розробили складну електронну систему керування вітрилом. Штефан Враге:

„Уявіть собі, як керують парапланом. Натягуючи певні стропи, його можна спрямовувати праворуч, ліворуч, поволі міняти висоту тощо. Ми просто автоматизували цей процес. Коли вітер раптом стає заслабкий, сенсори негайно надсилають сигнал лебідкам, і ті починають змотувати трос з такою швидкістю, щоб вітрило не впало в воду. Майже чотири роки ми билися над розв’язанням цієї проблеми, й тепер можемо стверджувати: наш автопілот функціонує.»

На це дуже сподівається капітан Нільс Штольберг, один із керівників судноплавної фірми з міста Бремена. Він був перший, хто замовив новітнє вітрило для чималого вантажного судна під назвою «Білуга». Поверхня параплана сягатиме 240 квадратних метрів, а разом з краном та всіма технічними пристроями коштуватиме він півмільйона євро. «Відважний крок», - кажуть конкуренти. «А хіба в нас є якийсь вибір?», - відповідає на це Штольберг:

«За останні два роки ціна на пальне підвищилися на 300%. Ми змушені йти на певний ризик. За допомогою повітряного змія SkySails можна буде заощаджувати до 5 тонн мазуту щодня. Це приблизно дві тисячі доларів. За сьогоднішньою ціною. А до 2007-го, коли «Білуга» вперше вийде в море під вітрилом, пальне коштуватиме ще дорожче.»

Тому в Бремені замислюються, чи не замовити одразу ще два вітрила-змія. У те, що система SkySails виправдовуватиме себе на всіх рейсах, капітан Штольберг, однак, не вірить:

«Тут, у Балтійському та Північному морях, де рух дуже інтенсивний, усі судна не зможуть ходити під вітрилами. Інша справа великі відстані в Атлантичному чи Тихому океанах. Там я не бачу жодних перешкод для SkySails.»

У будь-якому разі, гамбурзькі винахідники поставили собі за мету до 2010-го року розробити параплани, які зможуть тягти за собою величезні контейнеровози. Площа такого вітрила - 2500 квадратних метрів - вражає не менш, аніж розмір судна. Відповідно захмарною буде й ціна – кілька мільйонів доларів. Але на користь цієї ідеї є ще один важливий аргумент: якщо обладнати вітрилами-зміями всі судна на планеті, підрахували в SkySails, щороку можна буде заощаджувати 150 мільйонів тонн СО2 – два відсотки від усіх парникових викидів.

  • Дата 12.02.2006
  • Автор Ганна Лук’янова, Франк Ґротелюшен
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/APD0
  • Дата 12.02.2006
  • Автор Ганна Лук’янова, Франк Ґротелюшен
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/APD0