1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Від „Солідарності” до свободи

Цими днями минає 25 років з часу заснування знаменитої польської профспілки „Солідарність”. І хоча нині вона маловпливова, а на її адресу лунає чимало критики, в історію вона увійшла як об’єднання, що зробило вагомий внесок у повалення комуністичних режимів у Центральній та Східній Європі.

Страйк польських робітників 1980 року

Страйк польських робітників 1980 року

„Нарешті ми маємо незалежну профспілку з самостійним керівництвом. Ми маємо право на страйк. І ми домагатимемося також решти прав.”

Цими словами 31 серпня 1980 року Лех Валенса оголосив працівникам Гданської верфі імені Леніна про визнання страйкового руху „Солідарність” незалежною профспілкою. Цьому передували багатотижневі страйки та демонстрації, що з середини серпня переросли у всезагальний страйк по цілій країні. Привід був, здавалося б, незначний: комуністичний уряд підняв ціни на м’ясо в їдальні на гданській верфі, а працівницю, котра наважилася це оскаржити, було звільнено. Після цього сотні тисяч робітників вийшли на вулиці. Над страйкарями постійно тяжіла небезпека, що влада розправиться з ними силою - ще десять років тому польський уряд так і чинив.

Саме тому перемога, яку здобули страйкарі наприкінці серпня 1980 року, сприймалася як щось неймовірне, пригадує Богдан Ліс, один із засновників „Солідарності”. Тоді уряд підписав усі вимоги страйкарів щодо свободи слова, вільної профспілки та права на страйки, що ввійшло в історію як „Гданська угода”. Розповідає Богдан Ліс:

„Ми отримали право на незалежну від держави профспілку. Це був неймовірний прорив. Настільки неймовірний, що ми лише гадали, як довго ми протримаємося.”

Відповідь на це питання прийшла через півтора року. Колишнього міністра оборони, генерала Войцеха Ярузельського у лютому 1981 року обрали главою уряду. У грудні того ж року він поклав край свободам робітників:

„Я запроваджую в Польщі надзвичайний стан.”

Майже два роки тривали ув’язнення критиків комунізму та прихильників „Солідарності”, включно з усіма керівниками цього руху та самим Валенсою. Комуністичний уряд намагався провести ідеологічну чистку в країні. Однак заворушення вже неможливо було спинити, і влітку 1988 року врешті настав час справжніх змін у Польщі.

Після нової хвилі страйку профспілок глава уряду Ярузельський заявив, що готовий до переговорів за круглим столом, які зрештою завершилися проведенням перших вільних виборів у Польщі. Втім, уже тоді в самій „Солідарності” почалися внутрішні суперечки. Розрізнені інтереси та радикальні реформи в перехідній Польщі призвели до втрати популярності та впливу цього руху. Також сам Валенса через свою схильність до самозвеличення став об’єктом критики, і 1995 року його не переобрали президентом країни.

У політичному сенсі „Солідарність” нині не є впливовою. Вона перетворилася знову на чисто профспілкову організацію з приблизно мільйоном членів. У кращі часи вона налічувала понад 10 мільйонів прихильників. Свій вихід з профспілки напередодні 25-ої річниці „Солідарності” Лех Валенса, власне, й обґрунтовує тим, що нині у неї зовсім інші цілі, ніж були колись. Її заслуги він бачить передусім у минулому:

„Без неї не було б об’єднання Німеччини, не було б подолано комунізм. Але ми не повинні плутати дві речі: з одного боку, це була велика перемога, а з іншого – слабенькі результати використання цієї перемоги.”

Відтоді сплило багато води. Польща стала демократичною державою, членом Євросоюзу та НАТО. Як би там не було, а своє місце в історії „Солідарність” безперечно посіла. Нині в Польщі хочуть віддати шану цьому рухові. Офіційні урочистості з нагоди 25-ої річниці розпочинаються в п’ятницю і триватимуть до 31 серпня. Цього дня вони завершаться конференцією “Від „Солідарності” до свободи”, що пройде у Гданську за участю делегацій з тридцяти країн. Докладніше про святкування – Володимир Прядко:

„Поляки хочуть нагадати світові, що 25 років тому саме польські робітники самоорганізувалися і перемогли комунізм над Віслою. Вони стверджують, що якби не було “Солідарності”, не було б і румунської революції, і падіння Берлінської стіни, і кольорових революцій у Тбілісі та Києві. На одному з ювілейних плакатів разом з Лехом Валенсою та Вацлавом Гавелом розміщено портрет Віктора Ющенка. Саме українського лідера та керівників близько трьох десятків країн поляки очікують через тиждень у колисці робітничого визвольного руху – Ґданську. “Без тієї підтримки, без спекотного Ґданська 1980 року не було б холодного Києва 2004 року. Я знаю і вірю, що разом ми можемо подолати усі труднощі і солідарно збудувати Європу наших мрій”, - сказано в опублікованій у “Газеті Виборчій” заяві президента Ющенка. Найголовніші історичні події Польщі минулого століття буде показано цими вихідними в мульти-медійній постановці на Театральному майдані у Варшаві. На свято до польської столиці з’їдуться виконавці з різних країн, в тому числі з України.”

  • Дата 25.08.2005
  • Автор Крістіане Гоффманн, Христина Ніколайчук
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AOEf
  • Дата 25.08.2005
  • Автор Крістіане Гоффманн, Христина Ніколайчук
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AOEf