1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Від Маастріхтського договору до запровадження євро

1 листопада відзначатиметься десята річниця з дня вступу в силу Маастріхтського договору. Фактично це був день народження Європейського союзу в його сучасному вигляді. Про шлях пройдений європейським співтовариством за десять років ми й поговоримо в нашому журналі.

11 грудня 1991 року на зустрічі лідерів 12-ти держав Західної Єропи в південноголандському місті Маастріхті обговорювалося питання глобальної ваги - економічна та геополітична структура майбутньої Європи. І вже 7 лютого 1992 року в тому ж місті було підписано історичний документ про перетворення Європейського економічного товариства у Європейський союз, який і було названо Маастріхтським договором. 1 листопада 1993 року документ вступив у силу.

Головним успіхом Євросоюзу за його десятирічну історію стало запровадження єдиної європейської валюти євро. Так уважає колишній посол Єврокомісії в Україні Андре Ванавербек. В інтерв"ю "Німецькій хвилі" він зазначив, що Євросоюз є сильним з точки зору економіки, але слабким з точки зору політики. Докладніше - Наталя Вікуліна:

"Колишній посол Єврокомісії в Україні вважає, що Євросоюз за десять років зробив великі досягнення, які дозволяють з оптимізмом дивитися в майбутнє. Йдеться про створення єдиної політики в кількох галузях, скасування візового режиму між країнами, заплановане розширення ЄС. Однак найбільшим успіхом Євросоюзу Андре Ванавербек назвав запровадження євро:

"Ми часто забуваємо про це казати, але запровадження євро є великим успіхом в економіці, і не тільки тому, що це незалежна єдина валюта, але й тому, що мало-помалу ми розвиваємо нашу власну економічну політику. Мова йде про бюджет, про внутрішню грошову політику, про майбутнє економічного союзу. Я думаю, що в цьому стосунку Євросоюз став значно сильнішим, ніж це було десять років тому",- сказав Ванавербек.

Євросоюз, звичайно, стикається і з проблемами. Колишній посол Єврокомісії в Україні вказав на складнощі в політичній співпраці всередині ЄС:

"Досі співпраця між країнами ЄС ґрунтується на принципі одностайності. Тому завжди важко знайти спільну позицію - подивіться, яка ситуація виникла навколо війни в Іраку. Це були головні розбіжності між державами ЄС. А коли в Євросоюзі стане 25 членів, тоді ухвалювати рішення на принципі одностайності буде ще важче",- зазначив Андре Ванавербек.

Щодо України і її відносин з ЄС Ванавербек уважає, що нині Київ не задовольняє вимог вступу до Євросоюзу. Водночас колишній посол Єврокомісії в Україні думає, що ситуація в країні потроху покращується і Київ має колись стати членом ЄС".


Шлях до євро був довгим і складним. Адже ідея єдиної валюти для Європи з"явилася ще задовго до Маастрихтського саміту, практично зразу ж після заснування Європейського економічного співтовариства 1958 року. Детальніше розповісти про це "Німецька хвиля" попросила професора Європейського центру інтеграційних досліджень при Боннському університеті Юрґена Фон Гаґена:

"Ще на початку 60-х років у Брюсселі зрозуміли, що функціонуванню торгівельного союзу, а особливо виробленню спільної аграрної політики суттєво перешкоджатиме коливання обмінних курсів валют. Тому ще тоді з"явилися перші міркування про запровадження єдиної валюти".

Але спершу як перехідний етап було вирішено впровадити жорсткий курс обміну для основних світових валют, так званий "курс Бреттона-Вудса". Але валютна рівновага протрималася недовго. Вже під кінець 60-х років центральні банки різних країн формуючи свою валютну політику почали щоразу далі відходити від загальних правил. Як наслідок: курс Бреттона-Вудса доводилося щоразу змінювати. Зрештою ці коливання призвели до повної дискридитації ідеї жорстких обмінних курсів. На порядку денному знову постала ідея створення валютного союзу, але було зрозуміло, що він повинен обмежитися територією країн-членів Європейського економічного співтовариства. Розповідає експерт з галузі світових валют, професор Кельнського університету Манфред Фельдзіпер:

"Тоді, як відповідь на виклик часу виникла ідея: якщо на світовому рівні це не пройде, то принаймні на єврпейському рівні створити стабільну систему обмінних курсів. Так було утворено Європейську валютну систему, яка вступила в дію 13 березня 1979 року. Її було засновано з метою - у майбутньому створити валютний союз".

З початком функціонування спільної валютної системи з"явилася і перша європейська валюта ЕКЮ, як абревіатура англійських слів European Currency Unit, тобто Європейський валютний союз. ЕКЮ була лише штучною, так би мовити віртуальною валютою. Вона служила лише для безготівкових разрахунків між країнами Європейського економічного співтовариства.

У кінці 80-х років з"явився новий сценарій запровадження спільної валюти. Його автором виступив тодішній президент Європейської комісії Жак Делор. І саме реалізація "Плана Делора" у кінцевому етапі породила на світ євро. Можливо причиною того, що реалізація плану пройшла успішно стали радикальні зміни на політичній карті Європи. Розвал Радянського союзу, падіння "залізної завіси", об"єднання Німеччини надихало тодішніх європейських лідерів на втілення в життя інтеграційних планів. І можливо саме це послужило успіхові згадоного саміту в Маастрихті.

Останнє рішення у справі впровадження євро було ухвалено главами держав-членів Європейського союзу в Мадриді у грудні 1995 року. Нову валюту, за пропозицією тодішнього канцлера Німеччини Гельмута Коля, було вирішено назвати євро.

Але, щоб новонароджене дитя змогло встояти на ногах слід було запровадити чіткі критерії, так званий "стабілізаційний пакет", умов якого малию суворо дотримуватися члени єврозони. Цікаво, що своє невдоволення жорсткими умовами щодо дефіциту держбюджету та державного боргу висловила саме Німеччина, оскільки країна почала раз за разом переживати фінансові потрясіння. Водночас країни Південної Європи, на фінансовому стані яких традиційно позначався вплив високої інфляції, не заперечували проти "стабілізаційного пакету". І це нівроку здивувало німецьких економістів. Розповідає Манфред Фельдзіпер:

"Те, що в Німеччині часто говорять про південні країни Євросоюзу в досить зневажливих тонах, пов"язано з тим, що німці й у першу чергу німецькі економісти не змогли належно оцінити суть духовних змін, що наступили в інших країнах з підписанням Маастрихтської угоди".

Останні деталі на шляху до запровадження євро було узгоджено на спеціальному саміті ЄС третього травня 1998 року в Брюсселі. Тоді й було знято останні перепони до створення повноцінного Європейсього валютного союзу. По завершенні саміту тодішній канцлер Німеччини Гельмут Коль заявив:

"Було абсолютно зрозуміло, що сьогодні настав великий і визначний день для Європи, оскілки ухвалено суттєві рішення щодо запровадження євро".

Днем народження євро стало перше січня 1999 року. Було реалізовано третій етап "Плану Делора": євро розпочав функціонування у безготівковому вимірі. Всі валюти Європейського валютного союзу були прив"язані до євро жорстким курсом. У Франкфурті-на-Майні розпочав свою роботу Європейський центральний банк. У єврозону спершу входило 11 країн-членів. Згодом, на початку 2000 року до неї приєдналася і 12-та держава - Греція, якій нарешті вдалося виконати умови "стабілізаційного пакету".

А з першого січня 2002 року мешканці країн валютного союзу вже могли розраховуватися в магазинах євробанкнотами та монетами-євроцентами. І це стало четвертим - завершальним етапом плану Делора.