Вундеркіндом народжується кожен? | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 10.09.2012
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Вундеркіндом народжується кожен?

Кожна дитина народжується з високим внутрішнім потенціалом, стверджує відомий німецький невролог Ґеральд Гютер. Важливо цей потенціал розгледіти й розвинути.

Мабуть складно знайти батьків, які б не сподівалися, що їхня дитина є вкрай талановитою. Невролог з німецького міста Геттінгена Ґеральд Гютер вважає, що такі сподівання не є марними. Вундеркінда він вбачає в кожній дитині, про що написав у своїй новій книзі "Роль батьків та школи у виявленні дитячого таланту". Науковець вважає, що не варто недооцінювати й потенціал дітей з вадами розвитку. "Раніше дітей з синдромом Дауна вважали ідіотами. Сьогодні ж вони вже отримують шкільні атестати зрілості", - зауважує дослідник.

На переконання Гютера, потенціал генія може бути реалізований, якщо батьки й вчителі вчасно виявлять й допоможуть дитині в розвиткові її особливих здібностей.

Ґеральд Гютер

Ґеральд Гютер

У реальності ж, як зауважив автор книги в інтерв’ю журналові Der Spіegel, таланти дитини часто губляться у жорнах сучасної школи, де природний хист і обдарованість часто плутають з хорошими оцінками. Науковець пропонує школі цінувати природний ентузіазм дитини, який не вимірюється тестами та іспитами, підтримувати її потяг до знань у тій чи іншій галузі.

Приклад Ейнштейна

Талант, припускає Гютер, може бути умовною компенсацією за відсутність якоїсь іншої характеристики. Наприклад, відомо, що сліпі люди мають дуже розвинуте відчуття дотиків, а люди без рук можуть малювати пальцями ніг.

Деякі дослідники не виключають, що Альберт Ейнштейн розвинув свої таланти саме завдяки тому, що потерпав на синдром Аспергера. Він пізно заговорив, був самотньою дитиною й повторював почуті раніше фрази. На думку Гютера, саме ця відсутність емпатії призвела до вироблення у Ейнштейна аналітичного сприйняття світу, бо дитиною він просто не вмів чи не міг сприймати його на рівні емоцій.

Альберт Ейнштейн був дитиною-аутистом

Альберт Ейнштейн був дитиною-аутистом

Тож на думку дослідника, головне завдання вчителів помітити й розпізнати цей прихований талант у дитині, заохотити її до глибшого вивчення якоїсь тематики чи предмету, які на перший погляд навіть можуть бути учневі байдужими.

Як вказує автор, неврологічні дослідження підтверджують те, що коли учні щиро зацікавлені певною темою, вони швидко акумулюють знання, які закріплюються у їхній пам’яті.

DW.COM