1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Вступ до ЄС: екологічний іспит Литви та Естонії

"Перше, що кидається в вічі, - це природні ландшафти Естонії. Після того, як країна приєднається до Європейського союзу, його частиною стануть її просторі плоскогірні болота й ліси, мочарі та численні озера, а також, що найцікавіше, великі пасовиська. Через те, що їх в Естонії неінтенсивно використовували, тут збереглося надзвичайне різноманіття квіткових рослин. На місцевих луках можна знайти квіти, які в Західній Європімайже вимерли. Теж саме стосується деяких видів тварин. Зі вступом нових членів Європейський союз збагатіє на нові ландшафти, тобто, багатшим стане весь його природний світ."

Співробітник гамбурзького Інституту екології та політики Андреас Аренц спостерігав за країнами-кандидатами відтоді, коли з ними розпочалися переговори про приєднання до ЄС. Майбутнім членам спільноти потрібно було домогтися певних стандартів не тільки в економічній або фінансовій галузях, а й у природоохоронній політиці. "У цьому аспекті Естонія,наприклад, за деякими показниками, навіть випереджає країни ЄС", - каже Андреас Аренц:

"Останніми роками тут було започатковано широку програму зі збереження цінних природних ландшафтів. Сьогодні під суворим природоохоронним захистом перебуває 12% території Естонії. Такої квоти немає в жодній іншій західноєвропейській країні."

"Успіхи в охороні ландшафтів, - зауважує експерт гамбурзького Інституту екології та політики, - звичайно, допомогли країні скласти "зелений" іспит на вступ до ЄС. Але це ще не означає, що в Естонії взагалі відсутні серйозні екологічні проблеми. І до найпершочергових належить, зокрема, відновлення всієї інфраструктури водозабезпечення":

"У системі постачання питної води нічого не робилося впродовж десятиліть. На ремонт труб завжди не вистачало коштів. Якість питної води, та її втрати поки що аж ніяк не відповідають західноєвропейським нормам.Щоправда, вже існують принципові домовленості щодо інвестицій у цюгалузь. Так само терміново фінансова допомога потрібна і в галузі утилізації побутових відходів. З іншого боку, цікаво, що саме така невеличка країна, як Естонія, заздалегідь подбала про те, щоб упоратися з навалою одноразового упакування. Завдяки вдалому запровадженню спеціальнихподатків, таким концернам, як Coca-Cola, тут вигідніше продавати напоїв багаторазових пляшках, за які беруть заставу."

Західноєвропейська практика доводить, що однією з головних передумов успішної природоохоронної політики є тісна взаємопраця між різними відомствами та міністерствами. І тут, на жаль, Естонія стикається з такими самими проблемами, як і інші пострадянські країни-кандидати на вступ до Євросоюзу, каже Андреас Аренц:

"Вимоги, що їх Європейський союз ставить до своїх нових членів, можна реалізувати лише за умов, якщо відомства з охорони здоров"я, природи та міністерство економіки діятимуть разом. В Естонії ще вистачає зашкарублих бюрократичних структур, які не звикли до інтеграції й відстоюють вузькі галузеві інтереси. Так, у дев"яностих роках викиди СО2 на душу населення тут були найвищими в Європі. І це не тому, що мешканці Естонії споживали найбільше енергії, а через те, що міністерство енергетики зробило ставку на нафту як головний енергоносій. Майбутньому членові ЄС, Естонії, доведеться кардинально переглянути свою енергетичну політику. Вона є повністю несумісною з цілями, що їх Європейський союзпоставив собі в захисті чистоти атмосфери."

За кількістю викидів шкідливих речовин у повітря, куди ближчою до європейських стандартів є інша прибалтійська країна, яка з травня 2004-го року теж має стати членом ЄС, - Литва. Але ціна, якою досягаються такі показники, не влаштовує європейську спільноту. Литва є класичним взірцем атомної залежності: чотири п"ятих її енергопотреб забезпечує Ігналінська АЕС. Окрім того, Литва експортує атомний струм . АЕС є важливим джерелом поповнення бюджету найбіднішого з кандидатів на вступ до Євросоюзу. Незважаючи на це, ЄС визначив закриття Ігналінської станції однією з головних умов членства в спільноті. Два ядерних блоки чорнобильського типу, на думку Брюсселя, становлять для довкілля Європинадто велику загрозу. Перший з них має бути виведений з експлуатації вже наприкінці наступного року. Що ж до другого, термін якого, за планами ЄС, вибігає 2009-го, то директор Ігналінської АЕС Віктор Севальдін,має ще певні сподівання:

"Те, що перший блок закриють уже наприкінці 2004-го, зрозуміло, бо ми ухвалили відповідний закон. Доля другого реактора на законодавчому рівні поки що не розглядалася. Це означає, що теоретично існує можливість експлуатувати його й після 2009-го року. Як поведе себе литовський уряд, досі невідомо. Мені, як директорові станції, необхідно це знати щонайпізніше 2008-го, бо тоді треба буде замовляти чергову партію ядерного палива на наступний рік."

Уряд Литви теж не приховує того, що прощання країни з атомною енергетикою може відбутися зовсім не так швидко, як того бажає Євросоюз.Керівник відділу енергетики міністерства економіки Литви Владас Гагілас:

"Наразі ми розмірковуємо над тим, чи варто на місці Ігналінської станції будувати нову АЕС. Але це питання майбутнього."

Один блок станції покриває близько 80% внутрішніх енергопотреб, другий працює переважно на експорт. 7,5 мільярдів кВт атомного струму продає щороку Литва своїм сусідам - Естонії, Латвії та Росії. Відмовитися від цих надходжень державній скарбниці буде нелегко. Заступник голови німецької консультативної групи при литовському уряді Альдас Гікутіс:

"Ми виходимо з того, що енергетичний сектор Литви становить до 20% внутрішнього валового продукту. Якщо Ігналінську АЕС закриють, Литва не зможе експортувати електроенергію. Резервів, які залишаться, вистачить хіба що для того, щоб забезпечити потреби промисловості цієї переважно аграрної країни. З огляду на майбутнє, треба, звичайно, думати про реальну альтернативу Ігналінській АЕС".

Згідно з основними напрямками розвитку Євросоюзу, Литва зобов"язалася до подальшої приватизації енергосектору. Частка відновлюваних джерел енергії повинна зрости 2010-го року з 3-ох до 10%. Але реальність поки що суперечить планам. Проект побудови в Литві парку вітрових турбін гальмує не відсутність інвесторів, а енергетичне відомство країни. Установлені ним тверді ціни на екологічно чистий струм виявилися занизькими для того, щоб вкладання коштів у вітряки було рентабельним. Прихильники атомної енергетики отримали додатковий шанс. Директор Ігналінської АЕС Віктор Севальдін:

"Панове, не треба сподіватися на те, що вітер розв"яже всі наші проблеми. Максимальна потужність 50-ти вітряків може становити всього лише 75мВт. І це за ідеальних умов, якщо вітер буде постійним. Одна АЕС здатна виробити 1000 мВт. Ви тільки-но порівняйте: 75 до 1000! Отже, щоб замінити потужність однієї АЕС треба буде встановити не 50, а 2300 вітряків! Ядерна енергетики Литви має цілу низку безсумнівних переваг. Наприклад, для тієї ж Німеччини. Я не думаю, що в найближчому майбутньомунімецький уряд знайде місце для нової АЕС. Діючі ж ядерні станції Європи дедалі старішають, і колись вони остаточно випрацюють свій ресурс.Їх просто необхідно буде закривати. Якщо ми в Литві побудуємо нову атомну станцію, то зможемо експортувати електроенергію, зокрема, й в Німеччину. Навіщо шукати місця для спорудження атомних станцій в Європі? У нас не тільки є таке місце, а й відповідні інфраструктури."

За деякими даними, міністерство економіки Литви вже доручило групі експертів перевірити доцільність нового ядерного проекту. Дані опитувань свідчать, що переважна частина населення Литви теж немає нічого проти атомних електростанцій. Але все-таки є один чинник, який може звести нанівець усі плани литовських атомних лобістів. Це гроші. Спорудження одного ядерного реактора потужністю в 1000 мВт, за оцінками експертів, може обійтися країні в один мільярд євро. А таких коштів, змушений визнати навіть директор Ігналінської АЕС, сам литовський уряд ніколи не знайде.

За матеріалами німецької преси.

Ганна Лук"янова.