1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

ВРУ не змогла ухвалити рішення про відставку уряду, генпрокурора та керівника МВС

КИЇВ. Проурядові депутати Верховної Ради та комуністи саботували наміри опозиції ухвалити рішення про відставку уряду, генпрокурора та керівника МВС. Комітет національного порятунку у відповідь відновив жорстку блокаду центральних органів влади. Докладніше Олександр Савицький:

Проурядові фракції та комуністи не лише блокували спроби опозиції відправити уряд у відставку, а й попереднього схвалили скасування рішення парламенту про недовіру ЦВК та визнання недійсними результатів другого туру. Ще в суботу переважна більшість комуністів підтримала ці положення. Однак у вівторок лідер КПУ Петро Симоненко аргументував відмову від ухваленого рішення необхідністю скасувати інститут президентства на користь збільшення повноважень Верховної Ради: «Саме їй мають бути передані повноваження президента як гаранта Конституції, щоби ми могли зберегти країну». У відповідь десятки тисяч прихильників опозиції біля споруди парламенту спробували штурмувати Верховну Раду. Обурення людей вгамував спікер Володимир Литвин, пообіцявши не допустити ризикованих поступок: «Верховна Рада – це осередок і чи не єдиний центр державної влади в Україні, який функціонує. І приймає і буде приймати ті рішення, які потрібні сьогодні, завтра і будуть потрібні Україні в майбутньому». Ввечері Литвин скликав нараду голів фракцій, де переконав їх повернутися до пропозицій про відставку уряду, генпрокурора та міністра внутрішніх справ у середу зранку. Один з керівників Комітету національного порятунку Микола Томенко закликав сотні тисяч людей на майдані Незалежності знову пікетувати парламент: «Ми даємо останній шанс Верховній Раді як єдиному органу, який теоретично може прийняти ті рішення, яких ми вимагаємо. Оскільки ні Кучма, ні Янукович, ні Генпрокуратура, ні міліція не є тими органами, яким ми можемо довіряти». І Литвин, і лідери опозиції стурбовані можливістю провокацій з боку влади під час акцій протесту як приводу для застосування сили щодо маніфестантів.