1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Виставки "Берлін-Москва 1950-2000": діалог культур чи політичне спецзамовлення?

2003 рік видався надиво багатим на спільні німецько-російські культурні зустрічі. Одним з найбільших стала виставка "Берлін-Москва 1950-2000" Нині коли рік підходить до завершення можна підбити певні підсумків, а також розповісти про плани співпраці між митцями Німеччини та Росії у наступному році. Звичайно, у німців вже витворилася первна картина уявлення про Росію, її культуру -- одна в НДР, інша в ФРН. Східнонімецький культурний обмін концентрувався на офіційних контактах з великим сусідом на Сході, там читали радянську літературу і мали уявлення про соціалістичний реалізм. Західно-німецька публіка знала лише невеликий шматок російської культури: тут читали класиків: Толстого і Достоєвського - подальший розвиток літератури покривала залізна завіса. Навіть після падіння Берлінського муру сучасне російське мистецтво мало небагато можливостей належно репрезентуати себе в Німеччині. Те ж стосується і літератури: бракувало перекладів німецькою. Та й досі залишається ще багато того, що треба надолужити у взаєморозумінні. Презентації російської культури в цьому році зробили свій хороший внесок у цю справу 2003 рік російської культури в Німеччині запропонував багато форумів - і на наступний рік в Росії заплановано безліч заходів, які стосуються німецької культури. До кінця 2004 в рамках "Німецько-російських культурних зустрічей" буде проведено близько 350 заходів в усіх галузях культури - в понад 30 містах Німеччини та Росії. Серед них театральні вистави, балети та опери, виставки, літературні читання та кінопокази. До найзнаменніших заходів 2003 року, у фокусі яких була Росія, належать Музичний фестиваль у землі Саар, Берлінські тижневі святкування та Франкфуртський книжковий ярмарок. І звичайно виставка "Берлін-Москва 1950-2000", яка експонується у Берлінському виставковому центрі імені Мартіна Ґропіуса. А у березні 2004 ця експозиція переїде до Москви, до Третяковській галереї. Журналіст німецької газети "Die Welt" так розповів про свої враження від згаданої виставки: "Ця виставка - це можна без ризику передбачити - матиме великий успіх. Не тільки тому, що усі відвідувачі прийдуть на продовження її попередниці - легендарної виставки, яка експонувалась 8 років тому під назвою "Берлін-Москва 1900-1950-ий", а тому що це продовження обіцяє порівняння між берлінським, москвським, східно- і західно німецьким та російським мистецтвом. Порівняння між мистецтвом, яке народилось у диктатурі та мистецтвом, яке з"явилось на волі.... Варте поваги на цій виставці вже хоча б те, що, незважаючи на певну "зрівняйлівку", її органзаторам вдалося продемонструвати різноманітність. Як було би нудно, якби існувало тільки західне мистецтво! Жертви диктатури мали б повне право сприймати його з огидою та нудьгою. Але якщо поглянути з позиції історії мистецтва, то ця виставка збідніла б на багато творів та феноменів, якби Схід рівнявся лише на безпредметність та абстракцію". За дорученням Берлінського фестивалю та російської Національної галереї, готували цю виставку майже два роки шестеро німецьких та російських кураторів, серед них - заступник міністра культури Росії Павло Хорошилов. Як вже було сказано, нинішній захід став спадкоємцем попередньої виставки "Берлін-Москва", яка відбулася 1995 року. Її тоді відвідало 600 тис. осіб. Організаторам виставки восьмирічної давності, яка стала вже легендарною, працювати було значно простіше. Про це розповів у інтерв"ю німецькій хвилі Павло Хорошилов: "Насправді було багато складних моментів. Адже матеріал для першої виставки, яка була базовою, вже давно пройшов фазу досить серйозного опрацьювання, зі встановленням всіх атрибутів музейної дислокації. А матеріал для цієї виставки нам доводилося здобувати шляхом дискусій. Він формувався безпосередньо протягом двох останніх років". Окрім того, вироболення концепції виставки "1950-2000" зіштовхнулось ще й з проблемою пошуку спільного німецько-російського знаменника. Цих труднощів не було щодо років з 1900 до 1950: Росія й Німеччина були більший період цього часу двома потужніми державами-пароплавами, чиї шляхи просто не могли час від часу не перетинатися. Останні ж півстоліття дві країни існували досить ізольовано одна від одної. Тому організатори виставки поставили собі за мету продемонструвати "схоже у несхожому", взаємну інспірацію та збагачення в період з 1950-го до 2000-го. "Взаємне пізнання" - це проголошена мета кураторів. Або, як пишуть автори в передмові, до каталога: "Виставка "Берлін- Москва" - це проект надії". Один із кураторів виставки Катерина Дьоготь розповіла "Німецькій хвилі", що після довгих міркувань та дискусій народилася концепція, яка не протиставляє або порівнює німецький та російський світи загалом, а йде шляхом пошуку паралелей та аналогій між окремими індивідуальностями та ідеями: "Виставка не поділяється ні за окремими видами мистецтва, ні за часовими параметрами, ні на російське та німецьке мистецтво. Вона поділяється на окремі зали, де поєднані твори російських та німецьких художників". Нинішня виставка, яка бійшлася організаторам у 5 мільонів євро, не вибудована у хронологічному порядку, а поділяється на 40 тематичних блоків: наприклад "Побут", "Міфи абстрактного мистецтва", "Часи перелому", "Той, хто повертається додому", "Терор благочинності", "Партизанський перформенс" тощо. На величезній площі у Берлінському виставковому центрі розмістились роботи 180-ти митців, які символізують неповторний мистецький "Діалог". На церемонії відкриття директор Берлінського фестивалю Йоахім Сарторіус заявив: "Виставка є дуже обширною, понад 6 тис. квадратних метрів з майже 2 сотнями митців. Юрґен Гартен, старший куратор від німецької сторини, спробував зробити не тільки двонаціональну виставку, але виставку з міжнародним контекстом. Йдеться більше про те, щоб на основі мистецтва представити історію ідей та ідеологій, взаємних сподівань та розчарувань. Адже Берлін та Москва у другій половині 80-х років опинилися в центрі двох ключових суспільно-політичних проектів". Деякі з російських митців, які виставляються в Берліні, походять з України. Наприклад фотограф Борис Михайлов, котрий народився 1930 року в Харкові, або фотограф Сергій Братков, що теж за походженням харків"янин, але зараз мешкає в Москві. Блок "Світлини з розділеної Німеччини" відноситься так само як і "Фото з радянської Росії" до розділу "Часи змін - час перелому". Сюди належить також тема "Побут" або тема "Від Війни та від Шляхетного" з підзаголовком "Той, хто повертається додому". Тут представлені також фотографіїї понівечених війною ветеранів Гелі Коржової. "Позначені війною" - це усі портретні знимки, зняті у період між 1957 та 1960 роками. Або ж "Світлини з розділеної Німеччини", презентовані тими німецькими фотохудожниками, які зробили собі ім"я саме на темі поділу. "Світлини з радянської Росії" охоплюють поряд з творами таких класиків жанру як Віктор Попков з його величезними знимками робітників також так звані "фотографії-завади", які іронічно подавали кліше радянської пропаганди. Варто зазначити, що експозиції в Берліні та Москві не будуть ідентичними. Про це розповідає Катерина Дьоготь: "Просто німецькі куратори мали справу із ситуацією, коли багато класичних німецьких речей вже демонструвалося, зокрема в Берліні, причому зовсім недавно. Вони були змушені шукати менш відомі речі". Тому московський варіант виставки репрезентуватиме німецьке мистецтво повніше. Тобто різняця двох експозицій матиме суто технологічну і аж ніяк не політичну підставу. Хоча, відвідуючи виставку, важко уникнути враження, що в політичному плані вона пройшла дипломатичне "прилизування". Безумовно такий грандіозний двосторонній захід не міг не нести на собі відбиток політичного "спецзамовлення". Він певним чином був покликаний стати яскравою ілюстрацією якісно нового етапу відносин між Німеччиною та Росією, включаючи й "чоловічу дружбу" канцлера і президента. Любомир Петренко