Виставка «Перед законом»: права людини у скульптурі | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 28.12.2011
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Виставка «Перед законом»: права людини у скульптурі

Війна, нацизм, тортури – ці теми порушує виставка скульптури "Перед законом" у Кельні. На ній представлено як твори повоєнного часу, так і сучасні об'ємні інсталяції.

Батько-держава Томаса Шютте (2011) з виставки Перед законом у Музеї Людвіґа

"Батько-держава" Томаса Шютте (2011) з виставки "Перед законом" у Музеї Людвіґа

"Перед законом стоїть стражник". Це знамените перше речення оповідання Франца Кафки про земського лікаря, який приїхав до міста, щоб попросити про вхід до закону. Він марно очікує дозволу. Лише незадовго перед смертю він запитує стражника, чому він досі був єдиним, хто просив впустити його. І відповіддю було: цей вхід призначений лише для тебе одного. Людина з низів у такий спосіб дізнається, що закон не є одним для всіх. Усе залежить від його тлумачення.

Ця істина є досі актуальною. Митці на собі відчували, як права людини топталися ногами. Особливо після Другої світової війни мистецький світ стало непокоїти питання демократичних свобод: що означає жити у світі, де зневажають людську гідність? Виставка "Перед законом" у Музеї Людвіґа досліджує те, як права людини вплинули на мистецтво – від повоєнного часу до наших днів. Основна увага при цьому зосереджена на скульптурі.

Страждання та жалоба повоєнного мистецтва

Карусель Брюса Наумана (1988)

"Карусель" Брюса Наумана (1988)

Каспер Кеніґ, один з найвизначніших організаторів виставок у Німеччині, каже, що живопис може лише ілюструвати страждання, а це таїть у собі небезпеку вульгаризації. Він уже одинадцять років керує Музеєм Людвіґа в Кельні. Новою виставкою Кеніґ прагне дослідити базові умови людського буття та винести діагноз сучасності.

До найстаріших експонатів належить «Хлопчик, який сидить» Вільгельма Лембрюка (1916/1917 роки). Цю сумну скульптуру людини з понуреною головою широкому загалу представили вперше лише у 1955 році на фестивалі Documenta в Касселі. Також випромінює страждання "Зв'язаний Прометей" Ґергарда Маркса (1948). В його роботі відчувається близькість до художника-експресіоніста Вільгельма Лембрюка. Схилена голова, зв'язані руки: цією скульптурою Маркс переосмислює досвід націонал-соціалізму.

Уразливість тіла є центральною темою раннього післявоєнного модернізму. Це видно у скульптурах Генрі Спенсера Мура, Альберто Джакометті, Фріца Кремера.

Тіло розчиняється

Джимі Дурем Building a nation ( 2006 )

Джимі Дурем "Building a nation" ( 2006 )

Сучасне мистецтво вже не обмежується одним місцем, однією платформою, воно робить ставку на освоєння простору. Найкращий приклад цього – "Карусель" Брюса Наумана. На кілках, що крутяться, звисають рештки тіл тварин. Вони виконані у сірих, мертвих фарбах.

Біля входу привертає до себе увагу масштабна інсталяція американського художника Джимі Дурема "Building a Nation". Вона присвячена захопленню північноамериканського континенту європейськими поселенцями та нагадує спустошену будівлю: фрагменти дверей або меблів дозволяють лише здогадуватися про архітектуру. На стінах висять расистські слогани американців, що нагадують заклики а-ля "Геть індіанців!". Джимі Дурем має індіанське походження та пропускає досвід геноциду через себе.

Виставка дозволила поєднати історичні скульптури із сучасними просторовими інсталяціями. Канвою проходить тема порушення прав людини. Виставка "Перед законом" робить музей місцем з'ясування, на яких засадах ми - художники, суспільство, коден громадянин окремо - сьогодні стоїмо.

Автори: Сабіне Ельце, Захар Бутирський
Редактор: Христина Ніколайчук

DW.COM