Випустити джина з пляшки: неочікуваний поворот протестів в Ірані | Новини й аналітика зі світу політики: оцінки, прогнози, коментарі | DW | 02.01.2018
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Світ

Випустити джина з пляшки: неочікуваний поворот протестів в Ірані

Якщо спершу до масових демонстрацій в Ірані закликали консерватори-клірики, то зараз протести дедалі більше спрямовані проти самої духовної еліти.

Жорсткий курс влади проти антиурядових демонстрацій

Влада, очевидно, зробила ставку на жорсткий курс проти антиурядових демонстрацій

Потрібно бути обережним, застеріг віце-президент Ірану Ешаг Джахангірі. Мовляв, хто закликає до політичних протестів, ризикує втратити над ними контроль. Це стосується, за його словами, й тих, хто стоїть за демонстраціями, які почалися наприкінці минулого тижня. "Той, хто стоїть за такими подіями, ще самі обпаляться. Вони думають, що візьмуть на приціл уряд завдяки своїм діям", - каже чиновник і, очевидно, має на увазі, що таким чином організатори протестів насправді шкодять собі самим.

І Джахангірі, судячи з усього, має рацію. Багато оглядачів звернули увагу на те, що протести розпочалися не деінде, а в місті Машхад поблизу кордону між Іраном та Туркменістаном. Тримільйонний мегаполіс, який вважається одним із семи священних міст для мусульман-шиїтів, є батьківщиною консервативного клірика Ебрагіма Раісі. Під час президентських виборів у травні 2017 року він був найбільшим опонентом нинішнього президента країни Хасана Роухані.

Рідним Машхад є і для тестя Раісі, радикального проповідника Ахмада Аламолходи. Останній нещодавно жорстко розкритикував рішення влади знову дозволити проводити в країні концерти. Протести, які сьогодні поширюються країною, зародилися наступного дня після того, як очільник поліції іранської столиці Тегерана повідомив, що жінок, які порушуватимуть чинні в країні правила щодо одягу та головного убору, більше не братимуть під варту, а лише відправлятимуть на курси перевиховання.

"Клірики почуваються, як боги"

Думку про те, що підбурювачами протестів були саме Раісі, Аламолхода та їхнє оточення, можна було почути й у словах віце-президента Джахангірі. Але тим часом демонстрації, судячи з усього, вже вийшли з-під їхнього контролю. Адже якщо спочатку вони мали відверто консервативний характер, то з часом до вимог протестувальників додалися й питання соціально-економічного характеру, пов'язані з високим рівнем інфляції та безробіття в Ірані. А вже зараз характер протестних акцій виглядає кардинально відмінним від того, з чого все починалося.

Виглядає на те, що протести, за припущенням підбурені кліриками, сьогодні стали спрямовані проти них самих - проти релігійної еліти країни, матеріального розриву між її представниками та рештою населення та політичного курсу, який вони нав'язують країні. "Люди жебракують, клірики почуваються, як боги", - таким був один зі слоганів, які вигукували демонстранти, цитує британська медіакомпанія BBC. У місті Абхар на північному заході Ірану учасники акцій протесту, згідно з повідомленнями ЗМІ, навіть спалювали фото революційного й духовного лідера країни аятоли Алі Хаменеї.

Критикували вони, зокрема, і зовнішньополітичний курс, яким аятола веде країну - передусім демонстранти виступають проти прагнення гегемонії країни в регіоні, які духовне керівництво країни особливо наполегливо намагається реалізувати після початку війти в Сирії. "Ні Газа, ні Ліван, мета мого життя - Іран", - цитує BBC іще один слоган протестувальників. Меседж демонстрантів - вимога до кліриків спрямувати ту енергію, яку вони витрачають на зовнішню політику, на вирішення проблем всередині іранського суспільства.

Аятола Алі Хаменеї та президент Ірану Хасан Роухані

Аятола Алі Хаменеї (л) лише формально - на одній лінії з президентом Ірану Хасаном Роухані (п)

Критика соціальних проблем в Ірані

До проблем іранців належить, зокрема, швидка інфляція, яка супроводжує країну ще з початку 1970-х років. Якщо в дореволюційні часи за правління шаха Мохаммеда Рези Пахлаві ціни зростали в середньому на понад 15 відсотків на рік, то вже в 1990-ті роки річний рівень інфляції спостерігався на рівні понад 25 відсотків. Потім він знову знизився до приблизно 18 відсотків, за деякими винятками. За час правління нинішнього президента Роухані інфляція стала ще меншою, зупинившись на рівні близько 9 відсотків на рік.

Але попри це багато громадян невдоволені. Зокрема й тому, що проект бюджету на 2018 рік передбачає скорочення соціальних виплат. Це торкнеться передусім бідних прошарків населення Ірану. Багатому кому з них, за прогнозами експертів, і в найближчі роки не світитиме покращення матеріального становища. За прогнозами Міжнародного валютного фонду (МВФ), рівень безробіття в Ірані найближчим часом становитиме 12 відсотків.

"Смерть Талібану"

До всього цього додаються й надії на позитивні наслідки атомної угоди, яку Іран підписав з п'ятьма країнами, що мають право вето в Раді Безпеки ООН, та Німеччиною, котрі плекали пересічні іранці. Завдяки домовленостям частину запроваджених раніше санкцій проти країни було скасовано. Але це не призвело до суттєвого покращення економічної ситуації, на яке покладали так багато сподівань. Вину за це демонстранти так само покладають на клерикальну еліту. Серед слоганів, які вони скандували за даними ЗМІ, був і "Смерть Талібану". Виглядає на те, що в їхніх очах шиїтські духовні лідери Ірану мало чим відрізняють від радикальних екстремістів-сунітів талібів із сусіднього Афганістану.

Тож якщо протести дійсно на початку були підбурені консервативними кліриками, схоже, що вони вони, як натякав віце-президент Ірану Джахангірі, серйозно прорахувалися. Джин, якого вони випустили з пляшки, тим часом спрямований проти них самих та політичний і суспільний лад в Ірані, за який вони несуть відповідальність. Як сказав один із протестувальників у розмові з BBC, він демонструє не проти Роухані,а проти "гнилої" системи.

Демонстранти на вулицях Тегерана

Протест проти "гнилої системи": демонстранти на вулицях Тегерана

"Залізний кулак народу"

Тим часом держава готується до жорсткої розправи з демонстрантами. Один із високопоставлених армійських генералів пригрозив протестувальникам, що вони, мовляв, відчують на собі "залізний кулак народу". 30 грудня під час акцій протесту загинули двоє їхніх учасників. Хто винен у їхній смерті, поки що незрозуміло. Зрозуміло натомість одне: сили безпеки Ірану зробили вибір на користь жорсткого курсу щодо демонстрантів. У місті Арак - за 300 кілометрів на південний захід від Тегерана - у ніч на 31 грудня були затримані 80 учасників акції протесту, повідомив представник влади країни інформагенції Ilna. Їм закидають спробу штурму урядової будівлі. На даний час ситуація, за його словами, під контролем сил безпеки. Пізніше в неділю стало відомо про затримання ще близько 200 осіб - тепер же в столиці країні Тегерані.

Утім, багато іранців, судячи з усього, особливо не дають себе залякати такими методами, які застосовує влада проти демонстрантів. На відео, поширених у соціальних мережах, можна було побачити тисячі людей, які демонстрували, зокрема, як у Тегерані, так і в таких містах, як Ісфахан та Хуррамабад. Справжність більшості таких повідомлень поки що перевірити не вдалося. Тим часом стало відомо про часткове блокування владою країни доступу до мобільного інтернету, а також месенджера Telegram.

Тим часом деякі спостерігачі прогнозують, що нинішні протести в Ірані можуть сягнути масштабів, більших за останні масові антиурядові демонстрації у країні, які відбулися 2009 року. Лауреатка Нобелівської премії миру з Ірану Ширін Ебаді, яка мешкає в екзилі у Великобританії, заявила італійській газеті La Repubblica, що бачить в акціях "початок великого протестного руху".