«Вдавана свобода і діряві шкарпетки»: відгуки читачів Deutsche Welle (14.08-20.08) | Поштова скринька | DW | 21.08.2011
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Поштова скринька

«Вдавана свобода і діряві шкарпетки»: відгуки читачів Deutsche Welle (14.08-20.08)

Суд над Юлією Тимошенко залишається головною темою коментарів дописувачів нашої сторінки. Також зацікавили читачів матеріали, присвячені 20-річчю незалежності України.

Прочитавши матеріал «Західна преса: Арештом Тимошенко Янукович заваі себе у глухий кут» користувач на ім’я Євген ділиться такими думками:

Доброго дня, шановні пані та панове. Щиро вдячний Вам за увагу до моєї країни. Хочу висловити сподівання, що увага європейських країн до того нищівного безладу, що зараз в Україні, не буде нагадувати роки перед Другою світовою. На сьогоднішній день, як на мою думку, аж надто важливим є якомога швидше і тісніше об’єднання європейців. Фінансові зацікавленості мають відійти на другий, а то й третій, план. Якщо невігласам будуть тільки погрожувати пальчиком прилюдно, а за спинами сприяти їх збагаченню, то та така "миротворча" політика призведе до аж занадто неприємних наслідків. Кордони є річ досить умовна. А з огляду на сучасні технології - то й зовсім прозора. Маю думку, що європейська критика пана Лукашенка, поза всяким сумнівом, має ґрунт. Але те, що сьогодні відбувається в Україні, потребує чи не більшої та прискіпливішої уваги.

Публікація «Справа Тимошенко на українському ТБ: багато політики, мало аналітики» спонукала до таких коментарів:

На телебаченні взагалі не висвітлюється ні суд, ні підстави суду, ні його проведення. Не висвітлюється і те, що відбувається під його стінами. А там – ганьба української держави. За параноїчним бажанням усунути Тимошенко від виборчих перегонів правляча партія втратила здоровий глузд. Акції протесту під стінами Печерського суду можуть перерости у більш масові і неконтрольовані. А владі до цього немає діла. Їм би тільки з Тимошенко розправитись, - переконана читачка Надія.

Це дурдом. Вся Україна знає, що це брехня, підстава, але комусь це потрібно. Не грайте на стороні влади, від якої народ чекає кінця, – написав читач, який підписався так: якя різниця, я людина, я українець.

Матеріал «Екс-президент проти екс-прем'єра: акт помсти на суді» коментували зокрема так:

Тимошенко заслуговує ув`язнення за свої дії. Вирок суду буде обвинувальним. Звернення до Європейського суду з прав людини не буде, тому що цей суд змушений буде допитати російську сторону, а це невигідно ні Росії, ні Тимошенко, - ділиться користувач на Василько.

"Він запевнив суд, що не знав деталей переговорів і не читав кінцевої редакції газових угод, які 2009 року підписала тодішня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко." - оце так президент був... не знав, що навколо робиться. Чим він займався взагалі на посту? – запитує Олексій.

Да какая месть? Она "купила" самый дорогой газ в Европе и предложила неизменный самый низкий тариф на транзит. Это может наводить на мысль об "откате" политическом и финансовом, - вважає Потап.

То есть Ющенко хочет сказать, что его дела страны, народа, который выбрал его президентом, мало интересовали, если он о таком важном для людей вопросе даже не поинтересовался и не попытался как-то повлиять на ситуацию. Я -президент и чхать я хотел почем у вас тут газ будет! – ділиться Oksana.

Коли ми написали про те, що «У Брюсселі стурбовані станом здоров’я Тимошенко», то отримали такі коментарі:

Тимошенко не должна доверять никаким докторам в сизо ... если хочет жить, – вважає Денис.

Не понимаю, к чему такая упертость, что не хотят пускать к Тимошенко того врача, какого она хочет? Она пока не осужденная (и дай Бог, не будет), в правах не ограничена. Врач имеет диплом, т.е разрешение на мед. практику. В чем дело? – запитує читач Zmiy.

Якщо до пані Юлії не допускають домашнього лікаря, то, мабуть, у неї є підстави не довіряти тим, хто дає такі вказівки, - припускає Wiktor.

Что только не делает, чтоб протянуть время. Одно не понятно – для чего и на кого надеется? – цікавиться Эмиль.

Ми писали про те, що «До ювілею незалежності Україна хоче розширити права закордонних співвітчизників» і отримали зокрема такий відгук:

После оранжевой революции в Украину стали возвращаться украинцы из России и других стран. Но с приходом Януковича всё больше людей уезжает из страны. Принятие закона поможет выходцам Украины, проживающим в России, вернуться домой. Сейчас это невозможно. Слишком дорого. Соседка сказала, что только за гражданство Украины надо заплатить три тысячи долларов. Сын из Владивостока не может вернуться в Крым к матери. А из других стран вряд ли кто приедет в Украину, в страну, в которой отсутствует правосудие, нет свободы слова, передвижения и у власти воры, олигархи, зэки. И учиться тоже вряд ли кто приедет в Украину. Наши дети едут в Западную Европу, США и в другие страны. Нашей стране умные люди при таком министре образования не нужны. Сыну после защиты в Мюнхене \PhD\ придётся ещё пройти легализацию диплома в Украине, так как Украина не признаёт дипломы вузов Западной Европы. А Германия признала даже сначала диплом бакалавра, а затем и магістра, - порівнює Людмила.

Матеріал «Die Welt: «Кінець любовного шлюбу між Москвою і Києвом»» викликав такі думки:

А где были западные умники на протяжении 20 лет? Наверное там же, где и сейчас... От вас можно услышать только обвинения в коррупции и оргпреступности и т.п. А сами посылали к нам таких же коррумпированных эмиссаров для инвестиций. Думаете, что если распался СССР, то и люди (читай-власть) стали другими? Нами правит та же КПСС и детки партийных бонз! Деньги надо было вкладывать не в их псевдо-революции, а в малый бизнес зарождающейся капстраны. А сейчас мы имеем мнимую свободу слова и дырявые носки: пише нам Слава.

Почему суд над Кристиной Лагард не растаптывает ценности ЕС, а суд над Тимошенко растаптывает? Если не дать на этот вопрос исчерпывающий ответ (сейчас его нет), ЕС рискует получить целый ряд вопросов, на которые вынужден будет отвечать, если не желает прослыть антидемократическим альянсом. И так уже демократичность стран Европы вызывает огромные сомнения. Опереточна или реальна роль простого европейца в управлении своей страны, союза? – запитує користувач Михаил.

Європа має визнати, що вона "проспала" вибори президента України 2010 року, які були сфальшовані. Сьогоднішня ситуація є лише наслідком цього. Пострадянський простір наскрізь сфальшований, тут демократією і не пахне. Проаналізуйте вибори 1994 р., 1999 р., 2004 р.! Лише міжнародний контроль 2004 р. не допустив сьогоднішню владу до керма. А чому допустив у 2010 р.? Розберіться в себе, чи потрібна ЄС Україна, чи ні? Якщо не потрібна, так і скажіть. Якщо потрібна, докладіть хоч яких зусиль, адже мільйони українців будують Європу, всі гроші, а це мільярди, наших олігархів працюють на Європу, тому що лежать в Європейських банках. Сьогоднішні проблеми України, молодої європейської країни, які вона не може сама вирішити, лежать в бездіяльності європейської спільноти за принципом "наша хата скраю". Якби ця позиція не вилізла боком через деякий час через короткозорість, - попереджає володимир.

Європа давно продала Україну Москві в обмін за дешевий газ. Ще за часів Ющенка, коли не захотіли приймати нас до НАТО, - переконаний читач gryc

Багато читачів дякували нам за матеріал «Німецький студент: Україна – країна політичних міфів, гумору та білявок на джипах». В одному з коментарів ідеться:

Згоден з усіма висновками студента Йонатана щодо козацтва, політики, апатичності, і, звичайно, білявок та бритоголових на великих тачках. Але питання до нього - що ж робити з усім цим? – резюмує Alexei.

Ми спробуємо, якщо випаде нагода, розпитати про це в німецького студента і, зі свого боку, дякуємо всім, хто пише на адресу ukraine@dw-world.de! Ми намагаємося бути майданчиком для вільного обміну думками та прагнемо подавати такий огляд дописів, який найбільш повною мірою відображає спектр думок. Deutsche Welle залишає за собою право оприлюднювати коментарі мовами оригіналу, але й скорочувати й редагувати листи. Ми не цензуруємо дописи, але й не публікуємо пошту образливого чи екстремістського змісту. Редакція може не поділяти думки окремих авторів і не несе відповідальності за факти, викладені у листах та відгуках читачів.