«Вага 5 кіло, перший зуб, вночі плаче» - сто років тому батьки почали писати щоденники | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 10.03.2010
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

«Вага 5 кіло, перший зуб, вночі плаче» - сто років тому батьки почали писати щоденники

Виставляючи в інтернеті фото та чудернацькі висловлювання своїх дітей, батьки насправді продовжують давню традицію. Перші батьківські щоденники з’явились понад сто років тому.

default

Колись це були томи в шкіряних палітурках, тепер - інтернет-блоги. Але незмінним залишається бажання фіксувати розвиток малюка. Як правило, традиція вести батьківський щоденник передається з покоління у покоління: ті, хто успадкував від батьків щоденник про своє дитинство, в подальшому започатковують власний, щойно в них народжується дитина.

Elterntagebücher aus dem Tagebucharchiv Emmendingen Flash-Format

Ці щоденники батьків - з архіву в Еммедінґені

В 39-річної Ані, яка мешкає в Бонні, в сина лізуть зуби – одразу чотири. Про свої нічні чергування біля ліжка маляти, про те, які кашки нині рекомендують, які перші звуки вимовляє дитина – всі ці повсякденні події жінка записує в блокнот. «Я просто боюся, що з часом все забудеться у вирі всіляких подій. А хотілося б потім згадувати свої нинішні відчуття, хотілося б щось залишити і для Вінсента».

Як еволюціонував батьківський щоденник

Щоденникам батьків вже понад 100 років. У 19-му столітті їх вели, в першу чергу, в заможних родинах, які захоплювалися пізнанням. Вони спостерігали за розвитком дитини та докладно нотували, що і в якому віці вона вміє робити, коли «пробуджується свідомість» тощо. «Мене страшенно здивувало те, що татусів узагалі цікавили подробиці догляду за малюками, що вони серйозно замислювалися над їхнім процесом травлення, набирання ваги».

Flash-Galerie Sechs Babies

Дослідниця історії Маріам Ґебгардт свою наукову роботу присвятила темі виховання маленьких дітей в 20 столітті. Роль основного джерела досліджень для мюнхенського історика виконували щоденники батьків. З приходом минулого століття записи набули наукового характеру: батьки нотували вагу, враховуючи навіть тисячні долі кілограму, скільки грамів якого порошку додали в дитячу молочну суміш і коли вона її випила – одним словом, нічого особистого. Лише поступово, починаючи з 60-70-х років, опис пережитого вийшов на перший план - емоції, особливості стосунків батьків і дітей і таке інше.

Негативне і позитивне

Сьогодні щоденники узагалі пишуть у формі листа до маляти, як-от цей нашої героїні Ані: «Ти на світі вже шість тижнів і два дні, ми з тобою щасливі. Кожного дня я стаю ще більш щасливою, здається мені. Коли навантаження на організм і проблеми з годуванням грудним молоком поступово минуть, я зможу висипатися, я насолоджуватимуся життям з тобою…»

Tagebuch für Marie

Вчені роблять висновок, що сьогодні в батьківських щоденниках здебільшого описуються радісні моменти, а сумніви та негаразди упускаються. Все це – заради того, щоб пізніше можна було порадіти разом з дитиною. Хоча зараз і важко сказати, які події будуть оцінені нашими дітьми в майбутньому позитивно, а які - негативно.

Автори: Альмут Шнерінґ, Захар Бутирський

Редактор: Наталя Неділько

DW.COM

Також за темою