1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Білорусь: під прицілом влади - громадські організації

Завдяки референдуму та парламентським виборам, які нещодавно відбулися в Білорусі, державний лідер цієї країни Олександр Лукашенко ще більше зміцнив свої позиції. Водночас влада посилює тиск на критично налаштованих громадян. Складається враження, що тепер мінський можновладець повів наступ і проти тих небагатьох незалежних організацій, які ще залишалися в країні. Днями відчути це на собі довелося й ні

У Білорусі дедалі менше людей наважуються відкрито протестувати проти авторитарного режиму

У Білорусі дедалі менше людей наважуються відкрито протестувати проти авторитарного режиму

мецькому Фонду імені Фрідріха Еберта.

того, аби вільно висловлювати свої думки.”

Нагадаємо, що у вересні Олександр Лукашенко звинуватив Фонд імені Фрідріха Еберта в підтримці опозиції. Однак, на думку Курта, білоруська влада вирішила оголосити його персоною нон-ґрата передусім після критичної оцінки експертами фонду ситуації, що склалася в країні навколо референдуму та парламентських виборів. Міжнародні спостерігачі в Мінську розцінили це як ще одне підтвердження подальшого посилення боротьби з критично налаштованими громадськими та гуманітарними організаціями. Так, з тиском з боку урядових структур доводиться часто мати справу й товариству ”Діти Чорнобиля”, яке впродовж останніх п”ятнадцяти років опікається родинами, що постраждали внаслідок чорнобильскої катастрофи. Говорить керівник фонду Геннадій Грушевой:

”Ситуація після виборів нагадує Чечню, де відбувається зачистка території. Це коли закони більше не діють, а виконується лише одне завдання: зробіть так, щоб там більше нічого не було. Приблизно така сама зачистка й розпочинається нині в Білорусі. Громадські організації нині продемонстрували, що вони перебувають у цілеспрямованій опозиції до цього режиму. І тепер держава хоче, щоб цих організацій, які можуть впливати на людей, не залишилося.”

За словами Грушевого, Лукашенко прагне таким чином створити в державі тоталітарну систему. Заради цього він використовує як адміністративні, так і економічні засоби. Сюди належить і контроль з боку податкових служб, які без особливих труднощів можуть знайти причину для засудження тієї чи іншої організації до високого грошового штрафу, аби вона врешті-решт вимушена була припинити свою діяльність. Сюди належить і відмова громадським організаціям у наданні ліцензій на право діяльності. Крім того, білоруська влада може закрити будь-яку громадську організацію без юридичної адреси. Таку адресу можна мати тільки в приміщенні, яке спеціально відведено під офіси. Оскільки практично всі такі будівлі перебувають у державних руках, то й орендувати таке приміщення часто буває вкрай складно. Геннадій Грушевой прогнозує:

”Я думаю, що впродовж наступного року багато незалежних організацій або втратять свою незалежність, або їх поступово витіснятимуть з цієї території. Вони закриватимуться, втрачатимуть юридичні адреси. Скорочуватимуться до маленьких масштабів.”

Товариство ”Діти Чорнобиля”, яке було першою в країні незалежною гуманітарною організацією, тепер теж більше не впевнене в своєму майбутньому. Це товариство, яке користується особливо великою популярністю в сільській місцевості, живе переважно за рахунок пожертвувань з-за кордону. Лукашенко вбачає в цьому західну пропаганду і вже кілька років тому намагався перекрити ”Дітям Чорнобиля” кисень. Однак люди продемонстрували тоді сильне невдоволення і не дали цього зробити. Сьогодні ситуація виглядає інакше, оскільки серед білоруського населення панує страх:

”Багато людей у республіці дуже добре розуміють, що внаслідок будь-якого протесту, будь-якого прояву невдоволення вони можуть втратити роботу. А в невеликих містах, втративши роботу, вони більше її не зможуть знайти. Ці люди можуть потрапити під тиск міліції. Їх або їхніх дітей можуть просто побити на вулиці. Таке часто трапляється. Вони можуть отримати абсолютно ненормальні штрафи. У нас зарплата, наприклад, сто доларів, а штраф – півтори тисячі. Людина змушена продавати будинок, квартиру. І люди бояться.”

Під питанням опинилася тепер і подальша діяльність у Білорусі Фонду імені Фрідріха Еберта. Адже для того, щоб сприяти обміну між громадськими організаціями, треба мати й певну свободу в суспільстві. І все ж таки Гельмут Курт ще остаточно не втратив оптимізму і переконаний, що Білорусь кінець-кінцем стане на демократичний шлях розвитку. Питання тільки – коли.

Крістіана Гоффманн, Володимир Медяний