Бідні та розгублені – середній клас Південно-східної Європи | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 18.01.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Бідні та розгублені – середній клас Південно-східної Європи

Розрив між багатими і бідними у Південно-східній Європі особливо великий. Між ними намагається утвердити себе новий середній клас.

Занадто бідний, щоб бути багатим, і занадто багатий, щоб бути бідним. Це стосується середнього класу в Румунії. У першому десятилітті після зміни політичного курсу у Румунії середнього класу, який у західних країнах вважається основою суспільства, фактично зовсім не було.

Як засвідчують результати численних досліджень, 2008 року лише близько 20 відсотків румунського населення могли зараховуватися до цієї групи. Фінансово-економічна криза призвела до скорочення зарплат і тимчасово до зменшення середнього класу вдвічі.Для порівняння: майже дві третини людей у Німеччині одержують між 70 і 150 відсотками середньостатистичних прибутків і належать до середнього класу.

Майже "невидимка"

Ситуація у інших країнах Південно-східної Європи подібна до румунських реалій. Якщо відштовхуватися від прибутків, то у Сербії та Хорватії лише десять відсотків населення становлять середній клас, натомість у Болгарії доводиться говорити взагалі про "невидимий" суспільний прошарок.

За даними останніх досліджень, до середнього класу в цій країні нині належать від чотирьох до восьми відсотків людей, які працюють. З огляду на кількість населення у сім з половиною мільйонів, цей показник становить лише від 100 до 200 тисяч людей. Переважно це працівники іноземних фірм, яким платять хорошу зарплату. Але навіть цим людям загрожує соціальне падіння у тому разі, якщо роботодавець вирішить залишити Болгарію.

Опора демократії

Середній клас визначається не лише за допомогою економічних критеріїв. "Під цим поняттям розуміють також соціальну групу, яка є опорою демократичного порядку, а також політично та економічно конкурентного суспільства",- каже Вольфґанґ Гепкен з Товариства Південно-східної Європи. Попри деякі винятки, усвідомлення того, що сильний середній клас зацікавлений у тому, щоб встановити і підтримувати стабільні демократичні та економічні відносини, є однією з основ історично-соціологічної теорії, наголошує експерт.

Але у Південно-східній Європі ще й перед Другою світовою війною і встановленням соціалізму середній клас існував лише рудиментарно. Комуністична ідеологія класової боротьби теж доклала зусиль до того, що ця слабка суспільна група майже повністю зникла.

"У часи комунізму середній клас складався переважно з так званої інтелігенції, наукових працівників і родичів бюрократів", - каже Гепкен, додаючи, що це зовсім не те, що вкладається у поняття "середній клас" у Центральній Європі. Зокрема, ідеться про активну громадську діяльність, наприклад, у вигляді громадянської ініціативи, каже Ґабріела Шуберт, професор славістики з Єнського університету. У цьому сенсі балканські країни виглядають певною мірою недорозвинутими. "Потрібно діагностувати брак громадянського суспільства у всій Південно-східній Європі", - констатує Шуберт.

Помилки минулого

Події на початку 90-х років минулого століття хоча й змінили політичний та економічний порядок у колишніх соціалістичних країнах, але не обов'язково призвели до зміцнення середнього класу. У Болгарії перший некомуністичний президент Петар Стоянов визнав, що приватизація державної власності після 1989 року була спланована хибно.

Гроші осіли в руках представників старої влади, котрі продовжували зберігати вплив і після політичних змін, заявив він нещодавно в інтерв'ю болгарській газеті "24 години". Колишні партійні функціонери, а також співробітники спецслужб, тоді скористалися нагодою, щоб збагатитися, ставши за одну ніч "капіталістами". Так було створено олігархічні структури в економіці та політиці, які й досі перешкоджають вільній конкуренції у багатьох сферах суспільства, сказав Стоянов.

Цей, з економічної точки зору, "новий середній клас", здобув свої багатства не за допомогою освіти або підприємницької діяльності, а "легалізувавши гроші", тому не має оціюватися як демократично спрямований середній клас, наголошує Вольфґанґ Гепкен. Вони зацікавлені не у дієздатній правовій державі, а в політичних структурах, які дозволяють їм далі діяти за звичними схемами. Тому їх можна лише умовно порівнювати з класичним середнім класом західно-європейського зразка.

Ґабріела Шуберт зауважує, що городяни балканських держав прагнуть мати найновішу техніку, цікавляться найновішою модою та іншими сучасними досягненнями, які бачать на Заході. "Водночас вони надають перевагу традиційним патріархальним символам і цінностям, - зазначає професорка. - Сексистські жіночі образи є визначальними для поп-культури, майже у всіх країнах Південно-східної Європи дуже поширена "турбо-фольк" музика".

Занадто бідні, щоб бути середнім класом

Занадто бідні, щоб бути середнім класом

Ще однією загрозою для середнього класу в цих країнах є тенденція витоку мізків за кордон, котра зберігається і досі. Насамперед виїздять молоді, добре освічені активні та креативні люди, і це серйозна втрата не лише з огляду на людський капітал, а й на соціальну стабілізацію цих суспільств, зауважує Гепкен.

У довготривалій перспективі ці процеси несуть не лише негатив, вони можуть мати і позитивний вплив на суспільство, наприклад, коли люди повертатимуться з-за кордону, увібравши в себе інші цінності та норми, або коли вони розвиватимуть економічні відносини з батьківщиною. Без сторонньої допомоги балканським країнам буде складно подолати фазу переходу до сучасного громадянського суспільства, основою якого є потужний та стабільний середній клас.

Потрібна європейська перспектива, каже Шуберт: "Стати членом ЄС – єдина можливість для цих держав, щоб створити рівні умови та поліпшити шанси для молоді". У регіоні це усвідомлюють, членство в Євросоюзі належить до головних питань політичного порядку денного. Уже в липні 2013 року Хорватія має стати 28 членом Європейського Союзу.