1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Босвелія: сльози священного дерева

„І, ввійшовши в дім, вони побачили немовля з Марією, Його матір’ю. І, впавши, вклонилися Йому й, відчинивши свої скарбниці, піднесли Йому дари: золото, ладан і смирну”. Євангеліє від Матвія, розділ другий.

Boswellia sacra

Boswellia sacra

Золото – тому що Цар Царів, пояснюють коментарі до Нового Заповіту. Смирна – для ритуального обмивання тіла Христа, який має вмерти, аби подолати смерть. А ладан – бо його споконвіку курили на честь Небожителів.

„Боги вдихали запах, Боги вдихали приємний запах і зібралися, наче мухи, над тим, хто приніс їм благоуханну пожертву”, - розповідають глиняні сторінки шумерського Епосу про Гільгамаша, третє тисячоліття до Різдва Христового. Іще раніше в давньоєгипетському місті Геліополісі жерці храму Бога Ра зустрічали кожен схід сонця курінням ладану. Шматочки його було знайдено в гробниці Тутанхамона. У священній книзі іудеїв, Біблії, Бог навчає Мойсея, як правильно робити курильну суміш. До її чотирьох складників обов’язково мав належати й „чистий ливан” - смола дуже рідкісного виду дерев, що росли в Аравії. У середині другого тисячоліття до нашої ери, як тільки мешканці пустелі навчилися запрягати верблюдів, виник один із найважливіших торгівельних шляхів античності – ладановий. Він пролягав від Південної Аравії через Медину до Середземномор’я. Три з половиною тисячі кілометрів, які часто коштували не лише поклажі, а й життя, бо товар, що його везли каравани, цінився дорожче за золото.

„Ми продаємо ладан, який купують, аби розчиняти його в воді та пити – для лікування та очищення, чи курити на вугіллі – аби раділа душа”, -

каже покрита з голови до ніг чорним хіджабом жінка на ринку в місті Салалах. „Тільки тут, у південному Омані добувають справжній лабан”, - додає вона з гордістю. У перекладі з арабської „лабан” означає „молоко”. Саме такий вигляд має смола дерева Boswellia sacra – босвелія священна, доки вона загусне й стане прозорою. До родини бурзерових загалом належить понад 600 видів рослин, поширених у тропічних зонах планети. Майже всі їх можна використовувати для видобування ефірних олій, курильних смол, бальзамів. Тому відомі й різні церковні ладани - „індійський”, „африканськиий”, „абісинський”, „сомалійський” тощо. Але, стверджують знавці, за ароматом та магічною силою вони значно поступаються „аравійському”. Добрим уважався той православний пастир, у якого на Різдво та Великдень була прибережена бляшана коробочка з чистим ладаном від „божественних смоляних дерев”. „Покадиш ним – і в парафіян створюється особливий настрій, - кажуть священики. - З клубами благоуханного диму церква сповнюється праведністю та любов’ю.”

„Ми використовуємо ладан уранці та ввчері. Перед сходом і після заходу сонця, щоб у наші оселі ввійшла благодать”, -

пояснює жінка в хіджабі. На прилавку стоїть невеличка курильниця. Пряним ароматом ладану добре заманювати покупців. Із п’ятьох чуттів - нюх сформувався в людини найпершим. Це дуже ефективний канал комунікації, адже сигнали, яки ми отримуємо крізь ніс, напряму, так би мовити, в обхід свідомості потрапляють до тієї ділянки мозку, що відповідає за емоції. В ісламі куріння ладану не має такого сакрального значення, як у християнстві. В Оманському Султанаті цей запах можна почути не лише на ринку, а й у міських крамницях, у кав’ярнях, у міністерствах та в інших державних установах і навіть у таксі - водії полюбляють класти крупиці ладану на спіраль запальнички. В арабських країнах невипадково існує прислів’я: день без пахощів – даремно втрачений день.

Ладанові дерева сягають заввишки не більше п’ятьох метрів. Їхнє гілля часто дуже покручене - босвелія немов зіщулюється, захищаючися від безжального сонця. Але й вологи вона не любить. Від рясних дощів ці дерева загинули б. Багато якісної смоли від них можна отримати лише тоді, коли середньорічна кількість опадів не перевищує 100 міліметрів. Надзвичайно вимогливі босвелії й до складу мінералів у ґрунті. Ще за часів фараонів робилося чимало спроб насадити дорогоцінні плантації в інших районах пустелі, за межами так званого „ладанового поясу”. Однак примхлива Boswellia sacra й донині росте тільки на схилах окремих гір Південної Аравії. Збирають ладан зазвичай у кілька етапів. Наприкінці лютого на стовбурі та товстих гілках надрізають кору. Упродовж місяця молочний сік, що сочиться з неї, тужавіє, після чого смолу зішкрябують за допомогою спеціальних шпателів. Це перший урожай. По наступний приходять іще днів за тридцять. Але такий ладан загалом уважається другосортним. Лише через три-чотири місяці з дерева починає витікати особливо чистий сік, що потім при курінні й дає той божественний запах, за який босвелію назвали „священна”. Більшості з нас він, на жаль, невідомий, тому що відбірний ладан зазвичай не призначений для торгівлі. З одного дерева в добрий сезон добувають до 10-ти кілограмів смоли. Три-чотири роки поспіль босвелію можна надрізати, але потім вона обов’язково має тривалий час відпочивати.

„Розчинений у воді ладан допомагає при болях у животі, при застудах, бронхітах, захворюваннях шкіри, словом, при всіх запаленнях,”-

нахвалює свій крам продавальниця на салалаському ринку. До її слів могли б приєднатися Гіппократ і Авіценна, єгипетські пристери та індійські цілителі-засновники найдавнішої системи медичних знань Аюверда. У Середньовіччі за допомогою ладану намагалися зупинити навіть пошесть чуми. Антибактеріальні властивості рослинних смол здавна відомі як у традиційній, так і в народній медицині. Але „сльози” дерев босвелії вважалися мало не панацеєю. Фахівці технічного університету Мюнхена вперше піддали „містичну смолу зі Сходу” детальному лабораторному аналізові. Виявилося, в ладані міститься понад 80 хімічних сполук. І, зокрема, босвелієва кислота – субстанція, що блокує синтез лейкотринів, гормоноподібних молекул, які активізуються при виникненні запалень будь-якого походження. „За правильного приготування й відповідної стандартизації, екстракт ладану сміливо конкуруватиме з численними препаратами фармацевтичної промисловості, - вважає професор Герман Аммон. – Побічні дії, в порівнянні з хімічними медикаментами, незначні, а можливий спектр застосування дуже широкий: хронічний поліартрит, ревматизм, виразки шлунку, нейродерміт і, не виключено, також мультисклероз та злоякісні пухлини мозку... ”

Коли в пресі з’являються такі формулювання, як „медикамент майбутнього”, занепокоєння експертів Всесвітнього фонду дикої природи зростає. Від 1998-го року босвелія є в списку рослин, яким загрожує винищення. Головна причина в тому, що „священні дерева” нещадно експлуатують, не очікуючи, доки старі рани на стовбурах зарубцюються. Чергового лікувального буму вони напевне не витримають. Недарма тисячоліттями понад усе цінували „самотічний ладан” – такий, що інколи сам витікає з-під кори. Як казали: „За велінням Божим та від надлишку благодаті”.

За матеріалами німецької преси

Також за темою