Бельгійське село бореться проти великого бізнесу за виживання | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 06.11.2010
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Бельгійське село бореться проти великого бізнесу за виживання

В Антверпені розташований другий за величиною порт у Європі після голландського Роттердама. І власті зацікавлені у його збільшенні. Навіть за рахунок знищення прилеглого села.

default

У Доелі

Поруч з портом розташоване невеличке село Доель. Ще 15 років тому уряд вирішив, що якщо територію порту буде колись розширено, то за рахунок сусіднього села. Тепер цей час настав, але селяни нікуди йти не збираються. Принаймні без бою. Фріда Ловерс живе на самому краю села. З вікон останнього поверху її будинку добре видно портові контейнери та промислові крани. З роками порт просунувся вже ледь не до ґанку жінки. "Я встаю зранку, бачу воду, чую спів птахів...Я це дуже люблю. Настільки гарно тут жити. Але уряд постійно псує нам життя і тероризує нас", - скаржиться Ловерс.

Doel Frieda Lauwers

Фріда Ловерс

Історія під зніс

65-річна жінка ставиться до проблеми з гумором, навіть коли розповідає про те, як навколо тільки й марять знесенням тутешніх будинків: починаючи від уряду і закінчуючи управлінням місцевого порту. На місці її дому має бути збудовано черговий термінал. Єдине, що стоїть на заваді, це непокора мешканців. Щоб привернути увагу до проблеми, Фріда навіть почала возити до села групи туристів з Нідерландів. Деяких з них шокують протестні плакати, вивішені на вікнах і балконах селян. Але, якщо село таки знесуть, не пошкодують нічого. Навіть історичного будинку 17 століття, у якому фламандський живописець епохи бароко Пітер Пауль Рубенс проводив літні відпустки, рівно як і сільський цвинтар та церкву.

Doel muss bleiben

на плакаті: "Доель мусить залишатися"

10 років тому для проведення переговорів з мешканцями створили спеціальну комісію посередників. "Він казав мені, якщо я сидітиму тут до кінця і чекатиму, поки мене вже уряд почне виселяти, то отримаю набагато меншу компенсацію. Деякі люди почали продавати свої будинки. Коли вже потрохи почали руйнувати будинки, люди не витримали і деякі почали самі виїжджати", - розповідає Ловерс.

На початку боротьби село нараховувало близько тисячі мешканців. Зараз тут залишилося лише півсотні. Спорожніла школа - дітей у селищі не залишилося. На зміну їм прийшли бомжі та навіть вуличні артисти. За допомогою ініціативної групи "Доель-2020", яку створили самі мешканці, їм вдалося через суд відтермінувати остаточну ліквідацію своєї малої батьківщини, розповідає Ян Крев, представник групи. "Суд вкотре підтвердив, що руйнувати Доель заборонено. А розширювати порт не обов’язково. Ми хочемо, аби уряд ще раз замислився над майбутнім села і взяв до уваги усі можливості", - каже він.

Doel Jan Creve

Ян Крев

Програна битва?

Але управлінню портами з цієї думкою важко погодитися. Обсяги їхньої роботи цього року зросли на 9 відсотків. І вже до 2020-го року вони потребуватимуть серйозного розширення території. Досі Доель має статус житлової території, тож приганяти сюди бульдозери портові власті не стануть. Але більшість мешканців Доеля вже змирилася з тим, що порт та його лобісти цей бій виграють. Тоді мальовниче село житиме лише у спогадах його колишніх мешканців.

Автор: Брігітта Молл, Дмитро Каневський
Редактор : Наталя Неділько