Без мандату ООН: чекати чи діяти? | Новини й аналітика зі світу політики: оцінки, прогнози, коментарі | DW | 29.08.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Світ

Без мандату ООН: чекати чи діяти?

Малоймовірно, що мандат ООН на військові дії у Сирії буде надано. Тим не менше, приготування до військової операції тривають. Об'єднані Нації шукають нових підходів до подібних ситуацій.

Після ймовірної газової атаки у Сирії все йде до початку багатонаціональної військової операції. Але із правової точки зору такі військові дії були б порушенням міжнародного права.
Оскільки легітимізувати їх може лише Рада Безпеки ООН. Китай та Росія, що мають право вето, заявили, що заблокують відповідну резолюцію.

"Коаліція бажаючих"

США посилюють свій військово-морський контингент біля узбережжя Сирії

США посилюють свій військово-морський контингент біля узбережжя Сирії

Щоправда, Сполученим Штатам не уперше проводити військову операцію без мандату ООН. У 2003 році "Коаліція бажаючих", як назвав її тодішній президент Джордж Буш-молодший, під командуванням США та Великобританії, звільнила Ірак від Садама Хусейна.

Перед тим, як розпочати військові дії, США намагалися довести, що в Іраку була зброя масового ураження. Голова Держдепартаменту Сполучених Штатів Колін Павелл, представив тоді ООН "докази". Німеччина, Франція та Росія дуже засумнівались у надійності джерел цих тверджень. "Я просто не упевнений",- сказав тоді міністр закордонних справ ФРН Йошка Фішер.

Його скепсис, як показав час, виявився обґрунтованим. Вже однозначно доведено, що так звані "докази" були сфальшовані. Колін Павелл зізнався у цих помилках та пішов з великої політики.

Порівняння з Косовим

Проте Манфред Айзеле, генерал-майор Бундесверу в відставці, вважає напад на Ірак непорівнюваним із ситуацією в Сирії. Водночас бачить паралелі між Сирією та війною у Косовому 1999 року.

Генерал-майор Бундесверу в відставці Манфред Айзеле

Генерал-майор Бундесверу в відставці Манфред Айзеле

Повстанці албанського походження зі зброєю в руках боролися за незалежність Косова від Югославії. Впродовж конфлікту постійно спливала інформація про порушення прав людини в Косовому з боку югославської армії. Однак Росія у Раді Безпеки ООН проголосувала проти міжнародної інтервенції. Після цього в НАТО ухвалили рішення про втручання у конфлікт без мандату ООН.

"Рада Безпеки тоді абсолютно реалістично змалювала становище та етнічні чистки у Косовому,- каже Айзеле. – Єдине, чого бракувало, це висновків, адже Москва погрожувала накласти вето". НАТО використало міжнародну оцінку ситуації в якості легітимації військової інтервенції.

Право проти моралі

Схожим чином оцінює ситуацію Андреас Бок, політолог та дослідник миру Аугсбурзького університету: "У Косовому були явні порушення прав людини, які могли виправдати вторгнення". Навіть якщо з формально-юридичного погляду військова операція суперечила міжнародному праву, то було моральне зобов'язання діяти, пояснює Бок.

Політолог Аугсбурзького університету Андреас Бок

Політолог Аугсбурзького університету Андреас Бок

Заради справедливості варто згадати, що прецеденти подібних військових нападів з гуманітарних міркувань без мандату ООН мали місце ще 1990 року. Війська західноафриканського економічного альянсу ECOWAS під керівництвом Нігерії втрутилися у громадянську війну в Ліберії. "Світову громадськість це не так вже цікавило, оскільки це було десь в Африці",- каже Айзеле. Однак ситуація була схожа на події Косово.

Нове починання

Для того, аби світова спільнота могла реагувати на подібні ситуації, не вдаючись до вето п'яти постійних членів Ради Безпеки ООН, з 2001 року існує концепція "Відповідальність захищати" ("Responsibility to Protect" або R2P). Цей підхід був розроблений канадським урядом та комісією фахівців з міжнародного права. Він передбачає, що принцип невтручання у внутрішні справи держави втрачає чинність, якщо стаються найгрубіші порушення прав людини.

R2P не є міжнародною правовою нормою. Але під час надання мандату ООН щодо Лівії 2011 року, що стало можливим завдяки голосам Китаю та Росії, у тексті резолюції було чітке посилання на цю концепцію. Хоча у Сирії такий мандат відсутній, можна припустити, що американці та британці у правовій аргументації своїх дій посилатимуться на R2P. Отож в перспективі ця формула може перейти у міжнародне звичайне право та створювати юридичну легітимацію.

DW.COM