1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Беззахисна Антарктида або чи подобаються пінгвінам різдвяні пісні

14 мільйонів кв. кілометрів, покриті крижаним панциром до чотирьох тисяч метрів завтовшки. Нікому неналежна територія, майже в півтори раза більша за США. Антарктида. Континет, де немає державних кордонів і місцевого населення. На неосяжних просторах постійно мешкає лише кілька тисяч співробітників наукових полярних станцій. "Павук меридіанів", де присутні всі часові пояси планети. Теплої пори року мінус 30, а взимку - до мінус 89 градусів Цельсія. Полюс холоду Землі, комора запасів "твердої" питної води - близько 90% усіх прісних льодових масивів... Загалом Антарктиду можна було б назвати планетою, так відрізняється вона від інших континентів. Планетою, на яку хоч і ступала нога людини, але яка поки що залишається неторканою, тобто вільною від людського впливу. Останнє диво дикої природи на Землі. Таємниці й велична краса Антарктики завжди вабили мандрівників, науковців, а також любителів екстремального туризму...

На тлі морських слонів, цих живих брил до чотирьох тонн вагою, що майже нерухомо лежать на березі, губляться фігурки людей у яскравих полярних куртках. Але довго перебувати поблизу цих велетнів важко. Туристи мимовільно затуляють носи. "Це цілком нормально, - пояснює Деніс Ландау, заступниця керівника експедиції. - Тюлені вже кілька місяців нічого не їли. Не дивно, що відрижка їхніх порожніх шлунків має такий неприємний запах". Туристи з експедиційного канадського судна Polarstar дісталися на острів Кінг Джордж на надувних човнах "Зодіак". Першими їх тут зустріли пінгвіни: ослячі, прозвані так за гучний і немелодійний крик, а також пінгвіни Аделі. Останні є найвідомішими представниками виду птахів, що не літають, а плавають: з темним фраком і головою та білосніжною грудниною. Ім"я Аделі вони дістали на честь красуні-жінки керівника французької антарктичної експедиції, яка досліджувала льодовий континент у 30-х роках минулого століття. Оминаючи морських слонів, пінгвіни крокують від берега в напрямку гори. Не всім щастить вибратися на неї з першого разу. Невдахи, вкотре скотившись на животі до самого підніжжя, знову підводяться й вперто йдуть на штурм. На горі зазвичай немає снігу, а, отже, є рінь - цінний будівельний матеріал для спорудження гнізда. Тільки-но якийсь із птахів, що вже побудував собі домівку й тепер висиджує яйця, на хвилинку задрімає, пінгвін, що начебто просто так стояв поруч, швидко хапає камінчик із гнізда, й біжить до свого партнера. Поки обікрадений голосно лається навздогін розбійникові, позаду вже тихенько наближається інший злодій. Птахи так зайняті гніздуванням, що не звертають жодної уваги на людей, які підійшли до колонії. Керівник групи, Деніс Ландау:

"Пінгвіни звикли до того, що їм ніхто не загрожує. Тут у них немає природніх ворогів. У воді на птахів нападають морські леопарди, касатки, великі чайки-поморники. Останні, щоправда, полюють на яйця та пташенят пінгвінів і на суходолі. Але двоногі гості острова на них не схожі. На материку, в Антарктиді, ще є білі ведмеді. Раніше пінгвіни дуже лякалися й собак, що їх полярники брали в експедиції. Але тепер ані собак, ані кішок на континенті немає. 1998-го року Антарктична рада заборонила ввозити на континент будь-які живі істоти й навіть рослини. Не тільки заради пінгвінів, звичайно, а для того, щоб захистити унікальний природний заповідник від впливу чужорідної флори та фауни. Тепер міжнародні інспекції, побачивши на станції горщик із квітами, можуть заявити протест. Деякі полярники примудрялися вирощувати на підвіконнях навіть огірки й томати. У білій пустелі кожна зелена стеблинка була дивом, яке нагадувало про Велику Землю."

Один із російських полярників розповідає, що коли австралійські експерти побачили на території станції Прогрес паросток якоїсь "земної", тобто завезеної на шостий континент, рослини, почалося справжнє розслідування, як вона туди потрапила. Швидше за все насіння прилипло до підошви когось із учасників експедиції. Зазвичай, коли літак на шляху в Антарктиду робить зупинку в новозеландському місті Крайстчерч, чоботи полярників уважно оглядають. Якщо митні експерти побачать десь на підошві грудочку землі, членів експедиції відправляють мити чоботи в туалет. Так само й на круїзних суднах перед тим, як висадити десант на берег, взуття та штани туристів поливають потужним струменем води. Причому не лише до, а й після екскурсії. Люди можуть не тільки завезти збудників хвороб з далеких континентів, а й перенести віруси з одного острова на інший. Організатори антарктичних подорожей намагаються неухильно дотримуватися заходів безпеки, які вони здебільшого визначили самі. В Антарктиді немає уряду, який би опікувався охороною природи. Цю функцію добровільно взяла на себе Міжнародна асоціація антарктичних тур-операторів. Керівник об"єднання Деніс Ландау:

"За невеликим винятком, до Асоціації увійшли всі судна, що ходять до Антарктиди. На борту кожний турист отримує інструкцію, в якій детально описується, як він має поводитися, аби надчутлива екосистема якнайменше потерпала від його вторгнення. Цілу низку правил запроваджено й для капітанів суден. Наприклад, в одну й ту саму бухту заборонено заходити двом "Зодіакам": на березі одночасно не повинно перебувати більше 100 туристів."

Міжнародна угода від 1959 року оголосила Антарктиду власністю людства. На континенті заборонено розміщувати військові об"єкти. Жодна країна світу не має права на його територію, зате тут діє принцип свободи наукових досліджень. З 80-х років Антарктида набула статусу без"ядерної зони, тобто, в її водах не повинні з"являтися судна-атомоходи, а на суходолі - атомні енергоблоки. І всі країни-учасники Антарктичної угоди мають докладати зусиль до збереження первісності природи "нічийного" материка. Томас Бунге, співробітник Німецького федерального відомства з охорони довкілля:

"На основі міжнародного Протоколу щодо захисту Антарктиди в нас було ухвалено окремий національний Закон. Згідно з ним, кожна німецька антарктична експедиція - наукова чи туристична - має отримати спеціальний дозвіл природоохоронного відомства. А ми, в свою чергу, вимагаємо, щоб судна мали на борту устаткування для спалювання сміття й використовували тільки екологічно чисте дизельне пальне. Туристи не повинні підходити до пінгвінів ближче, ніж на 5 метрів, а до тюленів з малятами - не ближче, ніж на 15. Відвідувачам Антарктиди забороняється не те, щоб дражнити тварин, а навіть голосно розмовляти в їх присутності."

Понад 20 круїзних суден пропонують сьогодні відважним, а головне, заможним туристам захопливу подорож до шостого континету. Заплатити близько десяти тисяч доларів за дотик до недоторканного готові щороку до 15-ти тисяч туристів. "І це, схоже, не межа", - каже керівник Міжнародної асоціації антарктичних тур-операторів Деніс Ландау:

"Якщо кількість пасажирських суден зростатиме, ми плануємо запровадити ще суворіші правила. Кидати якір під час круїзу буде дозволено лише в тих місцях, де природа здатна без проблем упоратися з гостями. Поки на таких узбережжях не встановлюватимуть жодних споруд і грилів для смаження сосисок, нічого страшного немає. З власного досвіду можу сказати, що більшість туристів ставиться до цієї неприступної, а насправді такої тендітної пироди з величезною повагою й навіть пієтетом. Пригадую, як кілька років тому ми з групою висадилися на один з островів саме 24 грудня. Мої туристи вишикувалися й дуже попросили дозволити їм виконати для пінгвінів одну з різдвяних пісень. У цьому я не могла їм відмовити."

За спостереженнями полярних біологів, пінгвіни останнім часом дедалі більше переселяються вглиб Антарктиди. І зовсім не тому, що їм заважають пісні туристів. Через підвищення атмосферної температури на узбережжях випадає дедалі більше снігу, а він заносить гнізда птахів. На початку лютого до антарктичної станції "Академік Вернадський" має вирушити дев"ята експедиція українських полярників. Одне з чільних місць у програмі дослідів посідає проблема глобального потепління. А ще українці першими в світі планують випробувати унікальну технологію екологічно чистого знищення відходів, що накопичилися під водою. Як зазначив якось один із полярників: "Антарктида - це місце, де зусиллями різних націй формується планетарна екологічна свідомість. Це символ вселенської чистоти й незайманості".

За матеріалами німецької преси.