1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Ахтунґ! Потяг 76 прибуває на першу колію

Протягом тижня Німеччину відвідувала група українських письменників на чолі із уже добре відомим місцевій публіці Юрієм Андруховичем. Саме він є ініціатором проекту „Потяг 76”, в рамках якого сучасна українська література презентується закордоном.

Німеччина стала другою після Польщі країною, куди завітав „сімдесят шостий”

Німеччина стала другою після Польщі країною, куди завітав „сімдесят шостий”

За тиждень потяг об’їздив пів-Німеччини: Берлін, Ґрайфсвальд, Лейпциг Фрайбург, Штуттґарт і Бонн. Його пасажири - українські письменники, твори яких останнім часом були видані у німецькому перекладі. Ідейно або стилістично літераторів, які розмістилися у купе 76-го, нічого не об’єднує. „Ми хоча і є добрими друзями, але ми не представляємо якусь одну літературну течію”, розповідає харківський поет і письменник Сергій Жадан:

„Я приїжджаю тому, що мене тут видають, що сюди запрошують, є зацікавлення. Мені було нецікаво приїздити сюди як вигнанцю з України, як людині якоїсь пригнобленої культури, як це було в епоху пізнього Кучми, коли українських письменників тут приймали як борців з режимом, як дисидентів. Насправді це доволі принизливо, коли тебе приймають не тому, що цікавляться твоїми творами, а більше через те, що розуміють, що тобі потрібна підтримка”

Бонн був відносно короткою зупинкою пасажирів потягу 76 – у місті на Рейні письменники пробули лише півдня. У невеличкому театрі-студії у центрі міста троє із них, а саме Любко Дереш, Тарас Прохасько і Сергій Жадан читали уривки зі своїх творів, які щойно вийшли друком у німецькому перекладі. Після читання письменники відповідали на питання гостей. Сергій Жадан відзначає, що після „помаранчевої революції” послухати українських літераторів у Німеччині приходять все більше людей. Водночас письменник нарікає, що іноді літературні вечори перетворюються на балачки про політичну ситуацію в Україні:

„Сьогодні, здається, більше половини гостей прийшли саме на українську акцію. А от у Лейпцигу, де ми були учора і людей прийшло більше (близько ста п’ятдесяти гостей), і аудиторія була молодша. Так от у Лейпцигу гості прийшли здебільшого саме на літературну акцію. З такою публікою цікавіше працювати. Адже тисячний раз відповідати на питання про наслідки помаранчевої революції – це просто задовбує. А коли людина справді цікавиться твоїми віршами, розпитує про них, це набагато цікавіше”

Тарас Прохасько, відповівши на одне запитання, яке більш-менш стосувалося його творчості, підкорився бажанням публіки і вирішив таки висловитися з приводу наслідків „помаранчевої революції”. Зокрема, розчарування, яке нині панує серед українців, письменних прокоментував по-філософськи:

„Найкращою Україна була у мріях. І так було аж до того часу, аж поки Україна не стала реальністю і виявилося, що мрія має свої недоліки. Тому перемога Ющенка – це є удар по українській ідеї. Тому що українська ідея завжди формувалася в опозиції. А тут раптом прийшов дуже, дуже свій і виявилося, що він робить так само недобре, як до нього робили „чужі”

Про політику всі троє письменників розмовляти не люблять. Вся їхня творчість, дуже різна за настроями і стилістикою, мабуть, лише тим і подібна, що є абсолютно аполітичною. Як зазначив Любко Дереш, єдине, що свого часу було спільного між ним і українськими політиками - це схильність до міфологізації. Однак письменник згодом зауважив, що його схильність до міфічного ставала вже надто подібною до визнаного у цьому жанрі Юрія Андруховича. Тоді і вирішив полишити цю справу, каже Любко. А от політики, навпаки, створюють все нові і нові міфи:

„Я не пов’язую свою творчість із політичною ситуацією в Україні і не вважаю, що вона має вплив на мою творчість. Але, тим не менше, людей не постримаєш і щодня у нас продукуються якісь нові міфи: про козацтво, про трипільство, про... бджолярство (сміх у залі). Кожна людина сама вибирає, як що сприймати. Так от я вибираю сприймати світ деміфологізовано”

22-річний Любко є наймолодшим не лише серед „трійці”, що гостила у Бонні, але і взагалі серед всіх пасажирів потягу 76. Тим не менш, він вже встиг видати у Німеччині дві свої книжки. Після минулорічного успіху у німецького читача його роману „Культ”, наприкінці осені німецькою вийде продовження історії про Юрка Банзая – роман „Поклоніння ящірці”.

Тим часом потяг 76 вже повертається до України. Подорож була непростою, але цікавою. За тиждень українські письменники зустрілися із багатьма сотнями людей. Серед них є ті, хто вже чимало знає про Україну, але багато і тих, хто щойно зацікавився нею завдяки молодим українським письменникам. Дехто вже любить сучасну українську літературу, дехто лише склав про неї перше враження. Німецьким читачам хотілося би, аби потяг приїздив знову.