1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Американські спецслужби запозичують експертів та ноу-хау із соціальних мереж

Екс-начальник служби безпеки Facebook з 2010 року працює в Агентстві національної безпеки США. Що це, як не приклад тісної співпраці спецслужб із соціальними мережами?

Розмах, із яким спецслужби США збирають дані, про що стало відомо завдяки програмістові-утікачу Едвардові Сноудену, свідчить, що стежать не лише за ворогами, а й за друзями. Ґрунтовний досвід стеження державні таємні служби мають серед іншого й від тих, хто менш як за десятиліття профільтрував, по суті, весь світ - від спеціалістів, що розвивають соціальні мережі.

Межа між захистом даних та їхнім збиранням дуже тонка і, як виявилося, надто прозора. У травні американська газета New York Times повідомила, що колишній керівник служби безпеки Facebook Макс Келлі ще у 2010 році перейшов працювати до іншого американського колоса, який займається аналізом даних, - до Агентства національної безпеки США (NSA). NSA перебуває у прямому підпорядкуванні Пентагона та відповідає за спостереження та розшифровування електронної комунікації по всьому світу.

Кремнієва долина кує кадри для спецслужб

Від зміни місця роботи Келлі до запуску в NSA програми Prism, яка забезпечила доступ до даних Facebook, минуло кілька місяців. Три роки перехід Келлі з найбільшої соціальної медіа-платформи до спецслужби утаємничувався - це свідчить про те, наскільки тісно пов'язана діяльність американських спецслужб із соціальними медіа.

NSA - венчурний інвестор у Кремнієвій долині?

NSA - венчурний інвестор у Кремнієвій долині?

"Кремнієва долина має, власне, те, що потрібно спецслужбам: величезну кількість приватних даних та найвишуканіші програми для їхнього аналізу", - писала New York Times. На ринку аналізу даних, що зростає шаленими темпами, NSA є чи не найбільшим клієнтом фахівців з інформаційних технологій. До того ж, додає видання, NSA перетворилося на венчурного інвестора та вклало у стартапи Кремнієвої долини, за оцінками, понад шість мільярдів євро.

Нікому не винні

Звичайно, державні таємні служби вже давно полюють за інформацією та особистими даними, а ІТ-фірми продають свої фахові знання та обладнання уряду США. Однак приватні дані є також вельми принадливими і для комерційних підприємств, зокрема для їхньої маркетингової політики. Одна сторона потребує інформацію, а друга - прагне прибутку. У поєднанні зі стрімким прогресом в галузі технологій зберігання даних це створює ідеальні передумови для обопільно вигідної співпраці.

"Телекомунікаційні фірми в США зібрали всеохоплюючі і непідконтрольні бази даних і сстворили програми цільової реклами. Він відстежують і обробляють дані про нас 24 години на добу", - запевнив DW Джеффрі Честер, виконавчий директор неурядової організації "Центр цифрової демократії" у Вашингтоні. "Неправда, що тільки ми самі добровільно викладаємо інформацію про себе в мережу. Дебати навколо Prism мали б сконцентруватися на зростанні комерційних імперій збору та обробки даних, які ні перед ким не звітують", - вважає Честер.

Google у гонці за урядовими контрактами

Факт зв'язку між соціальними медіа та урядовими структурами не новий, наголошує Честер. "Між телекомунікаційними компаніями та урядовими установами завжди існував тісний зв'язок", - заявив експерт в інтерв'ю DW. Такі компанії, як Google та Microsoft, активно намагаються отримати замовлення від структур безпеки. "Однак непокоїть те, що NSA завербувала представника керівництва Facebook", - наголосив Честер.

Випадок з Максом Келлі не став несподіванкою і для Карла Міллера, керівника проекту "Центр досліджень соціальних мереж" при британському аналітичному інституті Demos. "Звідки урядовим установам брати експертів, як не з інтернет-фірм?", - сказав він у розмові з DW і додав: "Ми дійшли висновку, що повинна існувати якась структура, яка дозволяла б уряду використовувати відповідні ноу-хау приватного сектора".

Життя у мережах небезпечне для життя?

Однак - і про це свідчать викриття Сноудена - існує надто велика різниця між тим, що відбувається, і тим, що повідомляють громадськості. Соціальні медіа стверджують, що вони передають персональні дані урядовим структурам тільки в тих випадках, коли до цього їх зобов'язує закон. Насправді соціальні медіа також самі проявляють ініціативу.

За інформацією New York Times, вони створюють спеціальні дослідницькі групи експертів, які вивчають, як зробити приватні дані ще більш доступними для урядових установ."Facebook та інші соціальні медіа заявляють, що посилюють незалежність суспільства, але вони дедалі ширше використовуються для здійснення політичного та суспільного контролю", - додає Джеффрі Честер.

Випадок Сноудена довів, що існує велика різниця між тим, що відбувається, і тим, що повідомляють громадськості

Випадок Сноудена довів, що існує велика різниця між тим, що відбувається, і тим, що повідомляють громадськості

Посилення громадського контролю

Член берлінського сенату від Партії піратів Симон Вайс виходить з того, що з державними спецслужбами співпрацюють усі великі соціальні мережі, а тому наголошує на нагальній потребі більшої прозорості у таких випадках. "Без відповідної інформації неможливо скласти докладного уявлення про масштаби та методи цієї співпраці. Останній звіт Google засвідчує, що кількість інформаційних запитів державних структур до соціальних мереж останніми роками неухильно зростає", - застеріг Вайс в інтерв'ю DW. Як часто та на яких підставах здійснюються такі запити, чи ґрунтується така інформація на добровільних даних інтернет-фірм? На думку політика, відповідні державні установи необхідно зобов'язати оприлюднювати таку інформацію.

Керівник проекту "Центр досліджень соціальних мереж" Карл Міллер додає, що й самі користувачі занадто легковажно ставляться до своїх особистих даних: "Розквіт соціальних мереж означає, що ми самі перенесли все наше соціальне життя до інтернету. Це як корисні речі - як-от дискусії чи взаємодопомога, так і нелегальні та проблематичні, коли соціальні мережі стають платформою для злочинців".

У розмові з DW Міллер частково навіть виправдав контроль спецслужб над трафіком в інтернеті. Він переконаний, що проблема не в таких програмах збору та обробки даних, як американська Prism чи британська Tempora, а в їхній засекреченості.