1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Австрійський історик: Час припинити вважати Україну молодшою сестрою Росії

Історію відносин Росії й України з Середньовіччя до наших днів аналізує у своїй новій книзі Андреас Каппелер. І критикує при цьому не лише Росію, але і Захід.

Книга "Нерівні брати: росіяни і українці" - не перша книга професора Віденського університету Андреаса Каппелера (Andreas Kappeler) з історії двох країн. Однак захоплення Криму і початок військових дій на сході України стало новою віхою в цій історії. "Вперше з часів Другої світової війни, - пише Каппелер, - європейська держава анексувала територію сусідньої держави. Це - кричуще порушення міжнародного права і безлічі двосторонніх та міжнародних угод, в яких Росія гарантувала територіальну недоторканність України".

Пушкін головніший за Шевченка?

Водночас, зауважує автор, з точки зору відносин Росії та України такий розвиток подій зовсім не був несподіваним. Як свідчить вже сама назва книги, Каппелер підкреслює нерівність у відносинах та ілюструє патерналізм Росії безліччю фактів і прикладів з багатовікової історії співіснування двох народів. На думку автора книги, класичною колонією Російської імперії Україна - на відміну, скажімо, від регіонів Центральної Азії і Кавказу - не була. Але і самостійною її назвати не можна. Забороняли українську мову та друкування книг українською, переслідувалася самостійна українська церква, зазнала репресій національна еліта ...

Австрійський історик Андреас Каппелер понад 40 років досліджує національні рухи у Східній Європі

Австрійський історик Андреас Каппелер понад 40 років досліджує національні рухи у Східній Європі

Визначену Петербургом і Москвою "ієрархію культур" (формулювання Андреаса Каппелера) автор переконливо ілюструє на прикладі двох видатних представників цих культур - Олександра Сергійовича Пушкіна і Тараса Григоровича Шевченка. Пушкін, як і Шевченко, критично оцінював існуючий порядок, що знаходило відображення і в його віршах. Але на відміну від українського національного поета, Пушкіну лише, так би мовити, пальцем пригрозили і вислали на якийсь час зі столиці, що ні на його житті, ні на його творчості серйозно не позначилося.

А Шевченка за його критичні вірші і близькість до гуртка молодих людей, які цікавилися розвитком слов'янських народів, зокрема і українського, на десять років забрали в рекрути із забороною писати і малювати. "Шевченко ... писав вірші малоросійською мовою найобурливішого змісту. В них він ... висловлював плач про уявне поневолення і лиха України", - йшлося у доповіді начальника Третього відділення, яке визначило долю поета.

Асиметричні відносини

Не лише "справи днів, що давно минули" визначають позицію австрійського історика, який явно симпатизує Україні, а й події останніх років. На відміну від Росії, там громадянське суспільство та ініційовані ним масові рухи двічі домагалися успіху, нагадує він. Щоправда, визнає Каппелер, перед Україною стояли і стоять колосальні економічні і соціальні проблеми, все ще не гарантоване верховенство закону, усюди корупція, влада олігархів не послаблена... Але, з іншого боку, політичний розвиток України за останні 25 років вигідним чином відрізняється від російського.

Книга Андреаса Каппелера Нерівні брати: росіяни і українці

Книга Андреаса Каппелера "Нерівні брати: росіяни і українці"

"У жодній іншій пострадянській державі, за винятком країн Балтії, - підкреслює професор Віденського університету, - так міцно не вкоренилася парламентська демократія з її чесними виборами і вільними - дуже значною мірою - засобами масової інформації, як це сталося в Україні. Вдалося зміцнити молоду державу зовнішньополітично і консолідувати її внутрішньополітично без збройних конфліктів - знову-таки на відміну від Росії. Це змінилося лише взимку 2013-14 років після розв'язаної Росією війни..."

Для австрійського історика тут немає нічого несподіваного. Адже російсько-українські відносини, на його переконання, були і залишаються "асиметричними". З другої половини XVIII століття Росія не сприймала Україну і українців як рівноправних партнерів. "Старший брат любить свого молодшого брата - чи молодшу сестру, яка гарно співає і танцює, - але командує ними, нав'язуючи свою волю і свою мову, - іронічно зауважує автор книги. - А коли молодша сестра хоче звільнитися від опіки, старший брат реагує різко і намагається перешкодити цьому всіма можливими способами".

Україна - другорядний фактор?

Росія до сьогоднішнього дня не визнала Україну самостійною державою, суверенним народом, натомість розглядає її як частину так званого "русского мира", - це, на думку Каппелера, є першопричиною збройного конфлікту на сході України.

На початку XXI століття імперська державність стала визначальною в світогляді і політиці російської владної еліти, вважає автор книги.

На його превеликий жаль уявлення про Україну як про молодшу сестру Росії перейняв і Захід. Багато західних політиків, дипломатів і бізнесменів все ще мислять категоріями політики наддержав і розподілу сфер впливу, не враховуючи інтересів України, яка залишається для них лише одним із другорядних факторів відносин з Росією, однак не самостійним суб'єктом історії.

"Україна все ще стоїть в тіні Росії. Щоравда, це уявлення зараз змінюється, але занадто повільно", - зауважує професор Віденського університету. І додає: "Для нас настав час відвести Україні її власне, постійне місце на ментальній мапі Європи".