Ірак потребує морального очищення

Увага європейських видань далі прикута до судового процесу над колишнім іракським диктатором Саддамом Хусейном, який розпочався у середу в Багдаді. Крім того, газети коментують затримання правоохоронними органами України азербайджанського опозиціонера Расула Гулієва. До цієї теми звертається, зокрема, швейцарська NEUE ZÜRCHER ZEITUNG:

Сам факт того, що українські органи правопорядку сприяли таким чином режимові Алієва, залишає неприємний осад. Ситуація є для Києва непростою: корумповані колишні чиновники (до яких Баку зараховує Гулієва) цілком очевидно мають нести відповідальність, однак азербайджанське правосуддя не надає жодних гарантій відкритого і справедливого суду. Якщо Гулієва буде видано Азербайджану, то це розвіє ще декілька ілюзій щодо „помаранчевої революції”, -

відзначає NEUE ZÜRCHER ZEITUNG і доходить такого висновку:

За долею Гулієва в Україні уважно стежать у Москві. Виглядає не те, що проголошена політична вісь Київ-Тбілісі знаходить однодумців і в Баку. Однак Азербайджан до цього політичного клубу вабить бажання певною мірою дистанціюватися від Росії, але аж ніяк не демократичні цінності, - констатує NEUE ZÜRCHER ZEITUNG.

Мюнхенська SÜDDEUTSCHE ZEITUNG у статті „Режим у нафтовому сп’янінні” називає „чорне золото”, на яке багатий Азербайджан, гарантією безпеки авторитарного ладу:

Той факт, що Гулієва було затримано саме в Україні, стало для азербайджанських опозиціонерів ударом – вони відчули себе зрадженими. Але це відчуття посилюється й тим, що ідеї революції в Азербайджані не знаходять особливої підтримки на Заході. „Ми занепокоєні тенденціями, які ми спостерігаємо в оцінках деяких дипломатів”, - нарікає один із лідерів опозиційного блоку „Свобода” Алі Керімлі. І справді, посли в Баку, за винятком норвезького дипломата, дуже обережні в оцінках Алієва і не особливо наважуються на критику. Навіть представники західних фондів чухають потилицю, коли йдеться про азербайджанську опозицію. Вони скаржаться на те, що опозиціонери не мають чіткої програми і навіть загального уявлення про демократичні цінності. Азербайджанці з числа противників режиму натомість упевнені, що проблемою є нафта й газ, заради яких Європа не хоче псувати відносини з керівництвом країни, - зазначає SÜDDEUTSCHE ZEITUNG.

Перейдемо до теми судового процесу над Саддамом Хусейном. Італійська IL MESSAGGERO, зокрема, пише:

Є деякі аспекти цього процесу, на яких варто наголосити. Насамперед, це той факт, що він відбувається в Іраку і перед іракськими суддями. Це аж ніяк не другорядна деталь. Якби диктатор постав перед міжнародним трибуналом в одній з європейських столиць, то це могло б зачепити національні почуття іракців, які в таких питаннях надто вразливі. Забрати Саддама в іракського правосуддя – це було би сприйнято як чергове грубе втручання „чужинців” із Заходу у внутрішні справи Іраку й могло би стати приводом для нового витку антиамериканізму в цілому регіоні, - припускає IL MESSAGGERO.

Думку про доцільність проведення процесу саме в Іраку підтримує і польське видання RZECZPOSPOLITA:

Це буде непростий процес. Однак добре, що він нарешті розпочався і відбувається в Іраку. Адже для самих іракців дуже важливо ознайомитися з найстрашнішими зі злочинів поваленого режиму. Важливо, аби вони в ході цього процесу нарешті зрозуміли, що взагалі є злочином. Аби вони знали, що із системою, частиною якої багато хто з них був, покінчено раз і назавжди. Ірак потребує морального очищення, - зазначає RZECZPOSPOLITA.

Німецька LEIPZIGER VOLKSZEITUNG звертає увагу на значення цього процесу для міжнародної політики:

Переосмислення передбачає також спосіб поводження з диктаторами, на злочини яких дивилися крізь пальці в інтересах західної прагматичної політики. „Він мерзотник, але це принаймні наш мерзотник” – цей статус, якого президент Білл Клінтон надав філіппінському диктаторові Маркосу свого часу був актуальним і для Саддама. 1983 року в гості до іракського диктатора їздив навіть сам Доналд Рамсфелд. Той факт, що на той час Саддам вже використовував газ у боротьбі з іранцями, за тих умов жодного занепокоєння у США не викликав. Зрештою Ірак став оплотом боротьби з поширенням ісламської революції на чолі з аятолою Хомейні, а також непоганим ринком для радянської і французької зброї. Нинішній судовий процес має роз’яснити політику, в якій переплітаються провина, співучасть та власні інтереси, - підсумовує LEIPZIGER VOLKSZEITUNG.