Іракський скандал і пафос журналістів

Видання ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЗОННТАҐСЦАЙТУНГ неоднозначно оцінює реакцію на ці події в німецьких ЗМІ:

Здається, що замість чіткої структури відповідальності в Іраку все змішали до купи: армію, спецслужби й приватні охоронні фірми. Абсолютно не ясно, чи були знущання в тюрмі ”Абу-граїб” поодинокими випадками, чи йдеться про шокуючий приклад стратегії, яка передбачає нехтування правом і гуманністю в боротьбі з терором. Останні розслідування американських журналістів вказують на те, що уряд Буша погоджується із застосуванням більш суворих методів, коли йдеться про ”Аль-Каїду”. Але ще треба з”ясувати, чи знало керівництво США про особливі методи ведення допитів, які схвалив головнокомандувач в Іраку генерал Санчес,

- наголошує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЗОННТАҐСЦАЙТУНГ і звертається до особливостей висвітлення іракського скандалу в Німеччині:

Німецьким коментаторам ця непрозорість не заважає виступати з пафосними промовами. Якщо вони чогось і не знають, то компенсують це рішучістю і обуренням. Багато з них очевидно не сумніваються в темних планах Буша, Чейні та Рамсфелда. Ексцеси у в”язниці ”Абу-граїб” для таких оглядачів – безпосередній наслідок політики Вашингтона. Думки про те, що демократія, можливо, змушена вдаватися до суворих заходів, щоб захистити себе від найзапекліших ворогів, відкидаються як гріховні. Так, нібито ліберальна правова держава користується тільки шляхетними принципами, а суворіших у неї немає. Наприклад таких, коли вдаються до, так званого, ”останнього пострілу”, яким вбивають викрадача, щоб урятувати життя заручникам. Як легко спалахує цей специфічний німецький моралізм переконався мюнхенський історик Міхаель Вольфссон. В одній з телепередач він заявив, що може собі уявити застосування тортур проти терористів ”Аль-Каїда”. Громадське обурення цими словами було майже таким же інтенсивним, як і після оприлюднення кадрів з ”Абу-граїб”. Дехто навіть вимагав позбавити його кафедри в академії бундесверу, - наводить приклад ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЗОННТАҐСЦАЙТУНГ.

До інших тем. Прагнення ФРН стати постійним членом Ради Безпеки ООН аналізує газета НОЙЕ РУР/НОЙЕ РЕЙН-ЦАЙТУНГ:

Ініціатива домогтися постійного членства в Раді Безпеки ООН цього разу продиктована не внутрішньополітичними проблемами уряду в Берліні. Треба скористатися шансом, який відкриється восени, коли генеральний секретар ООН Кофі Аннан представить свої пропозиції щодо реформи цієї міжнародної організації... Парадокс, але реальність шансу реформувати ООН пов”язана з провалом іракської місії США. Супердержава втратила підстави претендувати на моральне лідерство в світі. Тепер відновлення її репутації залежить від міжнародної спільноти. З наслідками катастрофічної американської політики доведеться мати справу й тим, хто виступав проти війни, в тому числі й Німеччині. Але для цього процес ухвалення рішень в ООН має отримати більш широку платформу, - читаємо у газеті НОЙЕ РУР/НОЙЕ РЕЙН-ЦАЙТУНГ.

Тему продовжує газета ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ:

Незважаючи на всі внутрішньополітичні негаразди, в Берліні відчувають нові можливості для зовнішньої політики. У європейській політиці Польща та Іспанія після тривалої суперечки пішли назустріч Берліну, у Москві Шредера вважають другом, в арабському світі ставлення теж позитивне. Якщо німці ще поглиблять відносини з Вашингтоном і не робитимуть необережних рухів, вони можуть отримати ключову роль у міжнародній політиці. Саме ця довгострокова перспектива змушує Шредера й Фішера не поспішати з критикою в скандалі про тортури в Іраку, у той час як інші голосно засуджують Америку, - пояснює ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ.

Газета АУҐСБУРҐЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ коментує результати пісенного конкурсу ”Євробачення 2004”, на якому в суботу перемогла українська співачка Руслана:

На фінальній частині конкурсу Євробачення в Стамбулі це важко було не почути: розширення Європи на Схід досягло зрештою й розважальну музику. Навіть якщо хіт-паради в Європі і надалі рясніють американськими та англійськими поп-виконавцями, музичне змагання ”Євробачення” живе за своїми власними законами. На першому місці Україна, за нею – Сербія та Чорногорія, Греція, Туреччина й Кіпр. Хто би міг подумати, що саме так завершиться конкурс? Лише Швеція, якій світ завдячує існуванням квартету ”Абба”, найлегендарнішого з переможців Гран-прі Євробачення, допомогла врятувати для Західної Європи принаймні шосте місце, - зауважує видання АУҐСБУРҐЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ.

ГЕССІШЕ/НІДЕРЗЕКСІШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ з Касселя пише про рішення Міжнародної федерації футболу провести чемпіонат світу 2010 року у Південно-Африканській Республіці:

Перемогла Південно-Африканська Республіка, але головний переможець – Африка як континент. Це більше, ніж винагорода за поразку з мінімальним відривом, коли право на проведення чемпіонату 2006 року надали Німеччині. Це засвідчило глибоку пошану до африканського футболу, який розставляє свої акценти по всьому світу. Саме африканські футболісти з їхньою технічною майстерністю сприяють популярності європейських клубів. Саме африканські вболівальники піднімали настрій на минулому чемпіонаті світу. Вони люблять футбол і тепер він прийшов до них, стадіони будуть повні. Але міжнародна федерація ФІФА і Європа не повинні залишити процес підготовки тільки на південноафриканців. Було б доцільним допомогти, наприклад, у розробці стратегії безпеки чемпіонату, - вважає ГЕССІШЕ/НІДЕРЗЕКСІШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ.

Огляд преси підготували Роман Гончаренко та Леся Юрченко