1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Ізраїль може створити більше проблем, ніж розв’язати

18 липня 2006 р.

Увага європейських видань лишається прикутою до подій на Близькому Сході. Оглядачі, зокрема, розмірковують над можливою роллю Євросоюзу у врегулюванні конфлікту.

https://p.dw.com/p/ALt7

Однак розпочнемо нинішній огляд статтею з газети Frankfurter Allgemeine Zeitung, присвяченою перспективам європейської інтеграції України у нових політичних умовах:

„Нині постала нова коаліція, яка має намір висунути на посаду прем’єр-міністра Віктора Януковича – того самого, який свого часу так хотів стати президентом, що вдавався до маніпуляцій і не гребував жодними ницими засобами для здобуття влади. Тоді все склалося інакше: перемогли „демократичні” сили, президентом став Віктор Ющенко і здавалося, що Україна стала на шлях західної інтеграції. Тепер же „помаранчева” коаліція розвалилася і сили старого режиму, схоже, повертаються. Вони видають себе за єдиних, хто здатен вивести країну із кризи. Той факт, що Україна нині перебуває у кризовому стані, є беззаперечним і пояснюється він, зокрема, відсутністю демократичного досвіду, а також особистими амбіціями головних політичних протагоністів”, -

констатує Frankfurter Allgemeine Zeitung і веде далі:

„Однин із друзів України екс-президент Польщі Алєксандр Кваснєвський, який з любов’ю ставиться до цієї країни і в майбутньому хоче бачити її у складі ЄС та НАТО, у нинішній ситуацій сказав українським політикам декілька неприємних, але дуже потрібних речей, а саме: компроміси не є чимось ганебним, владна боротьба є небезпечною, а українські політики не мають відчуття часу, який вони витрачають безцільно, не знаючи, куди їм вести країну. Звісно, „прозахідні” сили хочуть вести країну „до Європи”. Але так само як розвіялося громадянське піднесення в Україні, так пропадає й ентузіазм європейських еліт. Настав час нового реалізму, який відображає нинішній стан європейської спільноти, де панують скепсис і великі сумніви у здатності ЄС до подальшого розширення”, - зазначає Frankfurter Allgemeine Zeitung.

Далі видання звертає увагу на можливості практичної співпраці України і Європейського союзу, які пропонують експерти:

„У Євросоюзі є чимало політично далекоглядних людей, які не хочуть утворення нового вакууму між Росією і ЄС. Вони визнають неефективність „політики сусідства” і пропонують проміжні кроки, які могла би здійснити Україна для реального зближення із Європейським союзом. Приміром, у Берліні розмірковують над „модернізаційним партнерством”, яке можна реалізовувати за зразком відносин ЄС і Швейцарії. На нещодавній міжнародній конференції у Ялті за цю ідею, передовсім, схопилися українські бізнесмени, які не є романтиками, а думають про прагматичний поступ уперед. Експерти називають це „секторальною інтеграцією” – рівнем практичної співпраці, який не піднімав би політичного питання про членство в ЄС, натомість дав би Україні можливість отримати конкретну економічну вигоду”, - розмірковує Frankfurter Allgemeine Zeitung.

До іншої теми. Видання аналізують позиції європейських країн у врегулюванні близькосхідного конфлікту. Британська газета The Guardian пише:

„Знову голосу європейців з огляду на міжнародну кризу не чути. Політики у Брюсселі досі уникали того, аби вимагати негайного припинення вогню. Знову Європа не має спільної позиції. Великобританія і Німеччина виступають осібно від Франції та низки менших європейських країн. Але ж виголошення одностайної позиції у близькосхідному конфлікті є важливим, якщо європейці хочуть відігравати вагому роль у міжнародній політиці, а не залишати все на розсуд американців. Війна в Іраку значною мірою послабила вплив США у регіоні. Якщо справді йтиметься про те, аби скерувати до Лівану багатонаціональний миротворчий контингент, європейські уряди не можуть лишатися осторонь і перекладати всю відповідальність на США – це лише поглибить кризу”, - застерігає The Guardian.

З огляду на загострення ситуації на Близькому Сході нідерландська газета De Volkskrant пише:

„Великий ризик, на який іде Ізраїль, вдаючись до політики „залізного кулака”, полягає у тому, що крихку демократію у Лівані може бути поховано. Це погрожує спричинити ланцюгову реакцію, яка відкине країну у ситуацію двадцятилітньої давнини, коли у Лівані панувала громадянська війна. В разі реалізації такого сценарію Ізраїль створив би більше проблем, ніж розв’язав. Тим самим Тель-Авів лише зіграв би на руку не стільки рухові „Хезболла”, скільки Ірану і Сирії, які очевидно смикають за ниточки у цій ситуації. Іранці хочуть відвернути увагу світу від своєї атомної програми, а Сирія хоче знову повернути собі контроль над Ліваном. Запобігти такому розвиткові подій – в інтересах, насамперед, самого Ізраїлю”, - підсумовує De Volkskrant.

Огляд преси підготував Євген Тейзе