Іван Павло ІІ продемонстрував: страждання є частиною життя

Смерть Папи Римського Івана Павла Другого – головна тема коментарів німецької преси. Газета МЮНХНЕР МЕРКУР наголошує:

Понтифік з Польщі впродовж останніх 26 років творив не тільки історію католицької церкви, а й політичну історію цілого світу. Говорять, що ”залізна завіса”, яка розділяла світ на Схід та Захід, впала не в останню чергу завдяки впливу, який мав Карол Войтила. Таким чином Німеччина своїм об”єднанням теж завдячує йому. Але, попри всю самовідданість, з якою він відстоював права людини і мир, його внутрішньоконфесійний курс викликав чимало суперечок. Побоюючись подальшої секуляризації західного світу, в морально-теологічному плані він дотримувався суворого консервативного курсу. Чимало віруючих сперечалися з Папою Римським, який не готовий був піти на жодний компроміс в питанні штучного запобігання вагітності, який, незважаючи на поширення СНІДу, виступав проти використовування презервативів і проклинав церковні центри, що надають консультації жінкам, які хотіли б зробити аборт, - нагадує газета МЮНХНЕР МЕРКУР.

Газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ так пише про понтифіка:

Свою духовну їжу він діставав від католицького вчення. Таким чином у нього виробився імунітет проти мирських учень. Це допомогло йому опинитися у великій перевазі, але водночас він став певним чином відірваним від цього життя. Складається враження, що жодні ідеологічно-політичні спокуси 20 століття, перед якими не вистояло чимало розумних людей, навіть не торкнулися його. Вірогідно цим пояснюється те, що він недооцінив майбутнє, яке мало настати після повалення комунізму. Він сподівався на те саме, на що сподівалися 1989-го року і правозахисники, які були дуже симпатичними, але не мали жодного уявлення, а саме: після руйнування кайданів терористичних держав звільнена людина знову повернеться до старого способу життя - до сільської моралі, під захист Господній. Диво цього Папи Римського полягає в тому, що, незважаючи на таку віддаленість від сучасного світу, в якому поглинаються традиції, він у цьому самому світі перетворився на своєрідну поп-зірку. Понтифік вдало з віртуозним мистецтвом використовував сучасні методи телекомунікації. І лише наприкінці шляху це мистецтво наздогнало його, коли він постав, як змальований Френсісом Бейконом Папа Римський Інноценц Десятий, виснаженим в”язнем оболонки свого тіла, - читаємо в газеті ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ.

Газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ дотримується такої думки:

Іван Павло Другий публічно продемонстрував, що страждання є частиною життя. Страждання є притаманним не тільки католикам, або християнам. Воно притаманно всім людям. Вірогідно саме така людська вразливість і привернула до себе увагу мільйонів людей в усьому світі. Можливо це сприяє виникненню нового ставлення до страждання та смерті. Цілком імовірно, що таким чином Папа Римський допоміг сучасному світові знову навчитися мистецтву вмирати – тобто, покласти край вигнанню смерті до лікарняних палат. ... Треба соромитися не відеокадрів, які розповідають про смерть, а того, як в сучасному світі, де панує культ здорового способу життя, на смерть часто дивляться, як на незручну заваду, - читаємо в газеті ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

Газета КЕЛЬНІШЕ РУНДШАУ зауважує:

Як би це парадоксально не звучало, але своєю зовнішньою виснаженістю Іван Павло Другий прагнув розбуркати в людях мужність до життя. ... При цьому нагадуючи, що й найтяжчі страждання не роблять життя безнадійним, що старіння, страждання і смерть належать до життя, що смерть не є кінцевою крапкою, - коментує газета КЕЛЬНІШЕ РУНДШАУ.

І на завершення – цитата з газети БІЛЬД:

До Папи Римського прислухаються і серйозно ставляться не тільки католики – цей капітал він залишає своєму правонаступнику і всій католицькій церкві. ... Нині ніхто не сумнівається в позитивному політичному впливі церкви, набути якого їй допоміг понтифік. Він виступав як проти комуністичного, так і проти капіталістичного матеріалізму. Він прагнув примирення релігій, боровся проти війни і відстоював мир, наприклад, в Іраку. Кардинали, які невдовзі обиратимуть нового папу постали перед серйозним викликом, який зможуть подолати, продемонструвавши лише велику мужність. ... Якщо вони знову робитимуть ставку на компроміс і відсутність чіткого профілю, то вони втратять велику спадщину, яку залишив церкві Іван Павло Другий, - застерігає газета БІЛЬД.