ЄС – Центральна Азія: нова стратегія й права людини
27 березня 2007 р.
Делегацію ЄС на зустрічі, що проходить в казахській столиці Астані, о чолюють комісар із зовнішніх питань Беніта Ферреро-Вальднер і міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр. Головною темою переговорів є запланована Німеччиною під час її головування в ЄС стратегія партнерства з п’ятьма країнами Центральної Азії: Казахстаном, Туркменістаном, Узбекистаном, Таджикистаном і Киргизією. Євросоюз переслідує передусім мету тісніше співпрацювати з державами багатого на енергоресурси регіону, який до того ж межує з такою „гарячою точкою” планети, як Афганістан. Речник німецького МЗС Мартін Єґер пояснює зацікавлення Євросоюзу центрально-азійськими країнами ще й з такої точки зору:
„Цей регіон у минулому зробив великий внесок у стабілізацію всього навколишнього регіону. Передусім завдяки йому було зупинено й відсунуто розповсюдження воєнізованого ісламу”.
Очікується, що проект нової стратегії співпраці Євросоюзу з країнами Центральної Азії має бути готовий у квітні, а доопрацювати й ухвалити його планують на саміті ЄС у червні.
Деякі складові цієї стратегії відомі вже зараз. Так, Євросоюз планує вкласти до 2013 року близько 750 мільйонів євро в різні проекти у центрально-азійському регіоні. Вони стосуються боротьби з бідністю, розбудови доріг, санації газо- та нафтопроводів, освіти, боротьби з наркоторгівлею. Головною метою стратегії є досягнення безпеки й стабільності в регіоні. Йдеться у ній також про поступове втілення демократії й дотримання прав людини у Центральній Азії. Останнє питання має активніше підійматися на зустрічах з лідерами регіону, наполягають європейські політики й правозахисники. Утім, як наголошує Гайді Веґенер, голова німецько-центрально-азійської парламентської групи в Бундестазі, у цій галузі не варто очікувати найближчим часом значних зрушень:
„Бо в цих країнах, власне, відсутні засади правової держави. Немає широкого парламентського контролю. Бракує взагалі сильних парламентів. Як немає й контрольованої громадськістю незалежної преси”.
Ті небагато незалежних журналістів, які ще мають мужність працювати в країнах Центральної Азії, змушені жити під постійним страхом тиску й переслідувань. Особливо це стосується тих, хто працює на західні мас-медіа. Цими днями такий стан речей ще раз унаочнили дії узбецьких властей проти місцевих кореспондентів „Німецької хвилі”. Прокуратура Ташкента допитала їх, підозрюючи в фінансових злочинах, несплаті податків та недозволеній роботі для іноземного ЗМІ. В одному з випадків вже розпочато розслідування. Такі дії влади є неприпустимими, наголосив у своєму зверненні до президента Узбекистану Іслама Карімова інтендант „Німецької хвилі” Ерік Беттерманн:
„Я протестую проти того, що відбувається переслідування наших вільних співробітників у цій країні. Закликаю президента попіклуватися про те, щоб у його країні, яка прямує до демократії, особливо уважно й ретельно стежили й піклувалися про мас-медіа”.
„Німецька хвиля” очікує також від посольства Узбекистану пояснень про випадки тиску на її вільних співробітників у Ташкенті.
Проти дій узбецьких властей виступила й журналістська правозахисна організація „Репортери без кордонів”. Керівник її німецької секції Ельке Шефтер зокрема заявила:
”Репортери без кордонів” побоюються, що незабаром відбудеться нова хвиля репресій проти небагатьох незалежних журналістів, які ще залишилися в Узбекистані. Небезпечною є ситуація особливо для тих колег, які продовжують працювати з іноземними ЗМІ. Їх безпідставно звинувачують навіть у кримінальних злочинах. Вони зобов’язані акредитуватися, але, як правило, акредитацій не отримують, і за це їх потім переслідують”.
„Німецька хвиля” дуже довго намагалася акредитувати своїх кореспондентів в Узбекистані. Але поки безуспішно. Відповідні подання або просто не опрацьовувалися, або губилися, а запити про їхню долю практично завжди залишалися без відповіді.