Європейські туристи в Україні: не на пляж, а за культурою

Принади кримських пляжів та засніжених Карпат Україна демонструє на ITB уже втринадцяте. І подеколи з великим успіхом. Минулого року, приміром, український стенд був визнаний одним з найкращих серед європейських країн. Вражає, якщо врахувати, що тут українці випередили навіть таких китів туризму, як Іспанія чи Італія. Щоправда, якщо торік в організації стенду активно допомагали державні структури, то цьогоріч учасники мали оплачувати свою участь із власної кишені.

Український стенд можна було помітити за великим плакатом фольклорного характеру, з якого посміхалися жінки в традиційних українських віночках. Навколо розмістилися українські експоненти - всього 45 учасників. У порівнянні, наприклад, із сусідньою Польщею, яка займала окремий павільйон, де грали джаз та дарували писанки, Україна виглядала доволі скромно, визнає голова Державної служби туризму та курорту Анатолій Пакля:

„Не сипте нам сіль на рану... Ну, це жарт, звичайно. Так, є проблема з виділенням бюджетних коштів, на жаль. Але це тимчаcове явище. Сьогодні всі зрозуміли, що це було помилкою.”

Анатолій Пакля запевняє, що при уточненні бюджету кабінет міністрів закладе додаткові кошти на розвиток туризму. А розвивати є що. З одного боку, на наплив туристів з-за кордону гріх жалітися – минулоріч Україну відвідало 17 з половиною мільйонів туристів. Завдячувати цьому слід передусім «помаранчевій революції», яка стала найдієвішою рекламною кампанією, а також - скасуванню візового режиму для країн Заходу, що позбавило іноземних туристів мороки отримання візи.

Водночас не секрет, що вітчизняний сервіс зазвичай ще не готовий на належному рівні приймати досвідчених європейських туристів. Це в розмові з „Німецькою хвилею” підтвердив один з відвідувачів українського стенду Юрґен Брухгаус. Уже кілька років він спільно зі своїм колегою керує туристичним агентством, яке спеціалізується на подорожах в Україну:

„Якось я їхав потягом зі Львова - потяг був переповнений та не особливо чистий. Звичайно, це ті речі, до яких іноземні туристи не готові. Навіть звичайна автобусна поїздка українським селом може перетворитися на справжню пригоду. У ресторанах інколи трохи дивно обслуговують або взагалі ігнорують клієнтів. Це той досвід, з яким треба миритися туристам з-за кордону. Водночас ми стикаємося і з протилежними явищами, коли до іноземців ставляться дуже гостинно та дружньо.”

Український міністр культури та туризму Ігор Ліховий радить не дивуватися вадам українського сервісу. Мовляв, у складі Радянського Союзу Україна розвивала індустрію та нарощувала військово-промисловий комплекс. Тому нині слід не лише розбудовувати туристичну інфраструктуру, але й давати собі раду з особливостями пострадянського менталітету:

„Поліпшувати сервіс, будувати дороги. Але знову ж таки ми маємо почати з осмислення того, що туризмом має займатися не лише міністерство культури і туризму. Це має бути пріоритетним напрямком розвитку місцевих органів влади. Ми маємо відчути, що ми європейці. Кожен двір, кожна вулиця навпроти мого двору має бути чиста, охайна. Слід розмовляти державною мовою, щоб показати, що Україна має своє культурне обличчя. Це загальнонаціональна програма розвитку туризму, а не лише державна чи галузева.”

Взяти, приміром, проблему відсутності в Україні готелів середнього класу. В Україні є або дорогі готелі, або погані, каже Юрґен Бухгаус. А недорогих пристойних тризіркових готелей, де на сніданок подають не молочну кашу, а накривають шведський стіл, в Україні, практично, немає.

І ще одна цікава деталь, якою поділився з нами Юрґен. В Україну німецькі туристи їдуть не стільки для того, щоб покататися на лижах у Карпатах або погріти боки на кримських пляжах. Для цього вони радше поїдуть у дешевшу та кращу Італію чи Іспанію. В Україні ж європейські туристи хочуть ближче познайомитися з культурними чи історичними особливостями або пізнати соціальні проблеми східного сусіда ЄС. Тому в екскурсійних програмах Юрґена заплановані зустрічі з письменниками, митцями, істориками і навіть відвідини дитячих будинків та наркологічних центрів. Щоправда, й ціни за такі послуги відповідні. Тиждень такої програми в Криму обійдеться в понад тисячу євро. Але за належний сервіс німецькі туристи готові платити.