Європейський ринок праці - клаптиковий килим

Середній показник рівня безробіття щомісяця вираховують математики Європейського статистичного відомства. Але зробити це не так вже й просто, оскільки від Ірландії до Італії, тобто – в кожній окремій країні безробітних рахують по-різному. В багатьох країнах достатньо працювати кілька годин на тиждень для того, аби не бути на обліку біржі праці. В цьому випадку і показники безробіття є нижчими. У Німеччині людина може працювати до 15 годин на тиждень і всеодно вважатиметься безробітною. Тому в порівнянні з іншими європейськими країнами квота Німеччини виглядає дещо вищою. Європейські статисти не беруть до уваги національні особливості і застосовують у своїх підрахунках єдині стандарти. Це значить, що всі країни ставляться на один щабель.

Таким чином найменше безробітних в Австрії. Її квота становить 4,2 відсотка. За нею слідує Люксембург із 4,3 відсотками. В Ірландії, Великобританії та Нідерландах кількість безробітних також не перевищує п”ятивідсоткової позначки. Чи є в цих країнах свої рецепти успіху? Експерт з питань ринку праці Ганс-Петер-Кльос Інституту німецької економіки порівнює загальноєвропейську ситуацію зі становищем на німецькому ринку праці:

”Німецька проблема безробіття пов”язана з прагненням поновити зайнятість серед тих, хто втратив роботу в ході кон”юнктурної кризи. Інші країни пішли дещо іншим шляхом. У Данії, наприклад, намагаються створити такі умови, щоб безробітний сам зміг знайти шлях до зайнятості. У цій країні розроблено спеціальний механізм, який передбачає високий рівень гарантії, що людина зможе знайти собі роботу, але водночас відносно невеликий захист від необґрунтованого звільнення.”

Можна сказати, що датчанам вдалося створити невеличке диво в системі зайнятості. Ще десять років тому масове рівень безробіття в цій скандинавській країні перевищував 12 відсотків. Сьогодні цей показник скоротився вдвічі. Безробітні в Данії отримують цільову підтримку, але від них теж дещо вимагається. Вони повинні братися, наприклад, за будь-яку роботу, аби далі не залишатися безробітними. В такий спосіб вдалося пожвавити застиглий ринок праці, каже експерт з питань зайнятості Ганс-Петер-Кльос, який вбачає в цьому рецепт успіху й для інших країн з низькою квотою безробіття:

”Голландці в якості містка для повернення на ринок праці використали тимчасову роботу. Англосакси практикували дуже низьку соціальну захищеність у поєднанні з інтенсивним опікуванням тими, хто шукає роботу.”

Між іншим у Великобританії безробітним за успіх доводиться платити досить високу ціну. Вони повинні обходитися загальною підтримкою розміром не більш як 280 євро. Допомоги на випадок безробіття, розмір якої залежить від останньої зарплати, як це в Німеччині, там немає.

До речі, спроби німецького уряду зробити щось подібне - а саме замінити фінансову підтримку для безробітних на соціальну допомогу - наштовхнулися в країні на масові протести. Починаючи від липня, в щопонеділка десятки тисяч людей виходять на вулиці німецьких міст з протестами проти реформування ринку праці та системи соціального забезпечення. Нагадаємо, що кількість безробітних у Німеччині нині перевищує чотири мільйони осіб.

У хвості ж європейської статистики плететься новий член ЄС - Польща: майже 19 відсотків працездатного населення там не мають на даний час постіної роботи. Але ще більшу тривогу, за даними з Брюсселя, викликає надзвичайно велика кількість безробітних серед польскої молоді. У Польщі 39 відсотків молодих людей віком до 25-ти років не мають роботи. Це майже половина цілого покоління.

Загалом прийом десяти нових країн-членів не суттєво позначився на середньому показнику безробіття в Європі. Він стабільно залишається в районі дев”яти відсотків.

Гельґа Шмідт, Оксана Курилас