Європейський ордер на арешт у Німеччині поки що не діятиме

Рішення про спільний для всіх країн-членів Євросоюзу ордер на арешт було ухвалено ще в червні 2002-го року на засіданні Ради міністрів ЄС. Він передбачає те, що, коли одна з країн Союзу звинувачує громадянина іншої країни-члена ЄС, то екстрадиція обвинуваченого відбувається без зволікань і зайвих юридичних процедур. Але на практиці це все виявилося непростою справою, що продемонстрував приклад із сирійцем Мамоном Дарканзалі, що мешкає в Гамбурзі. Адвокати обвинуваченого домоглися того, щоб Конституційний суд Німеччини спершу призупинив, а згодом й узагалі скасував його видачу Іспанії, де йому закидають причетність до терактів у Мадриді 11 березня, а також фінансову та організаційну підтримку “Аль-Каїди”. Як заявила Ґюл Пінар – адвокат Дарканзалі:

“Головним пунктом є те, що нашому клієнтові закидають діяння, які в момент їхнього вчинення, не підпадали під якусь статтю німецького Карного кодексу. Тож він мав право чинити так, покладаючись на німецькі закони”.

Тобто, адвокати гамбурзького сирійця чітко знайшли неузгодженість у карних кодексах різних країн Європи, аби вивести свого клієнта з-під удару Феміди. Ще яскравіший приклад для демонстрації цієї неузгодженості навів один із членів Конституційного суду Німеччини Удо ді Фабіо. Уявіть собі, що веселий німецький карнавалість у розпал святкувань поцілує якусь голландку. Ця пані, повернувшись до себе на батьківщину, звинуватить німця у спробі зґвалтування і вимагатиме його екстрадицї. Неприємна ситуація може виникнути із ірландським правосуддям, яке переслідуватиме когось за здійснення аборту. Є й багато інших пунктів, де карне право різних країн не узгоджується. Зокрема, щодо трактування злочинів, пов”язаних із расизмом, релігійною нетолерантністю тощо.

Тому й мусив Конституційний суд розглядати питання, чи слід видавати німецького громадянина правоохоронцям іншої країни Євросоюзу, не з”ясувавши попередньо всіх обставин справи, не даючи права на апеляцію, покладаючись виключно на загальноєвропейський ордер на арешт. І врешті-решт суд дійшов висновку, що – не слід. В обґрунтуванні цього вердикту вказується та те, що, федеральний уряд, підписуючи закон про загальноєвропейський ордер, знехтував деякими правами громадян, записаними в Конституції, зокрема, можливістю оскаржити рішення про екстрадицію. Як пояснив це рішення віце-президент Конституційного суду Вінфрід Гасемер:

“Суть подання апеляції на екстрадицію полягає не в тому, щоб захистити причетну до цього особу від карного переслідування, а в тому, щоб громадянина проти його волі не позбавляли звичного для нього правового середовища”.

Тому тепер, для того, щоб у Німеччині загальноєвропейський ордер увійшов у силу, необхідно, щоб Бундестаґ ухвалив новий закон, який би реґламентував процедуру видачі злочинців у інші країни-члени Євросоюзу.

Міністр юстиції ФРН Бріґітте Цюпріс назвала цей вердикт “ударом у спину справі боротьби з тероризмом”. Водночас вона пообіцяла, що її відомство подасть необхідний закон на розгляд парламенту протягом чотирьох-шести тижнів.

Не були в захоплені від рішення німецького Конституційного суду й чиновники в Брюсселі, котрі відповідають за кримінальні питання. Хоча, на їхню думку, позитивним було вже й те, що суд в Карлсруе не критикував загальні рамкові угоди закону про спільний ордер. Так, юридичний речник Європейської комісії Мартін Селмайр зазначив:

“Комісія безумовно шкодує, що в Німеччині до цього часу не діятиме загальноєвропейський ордер на арешт. Тому ми закликаємо німецькі інстанції якомога швидше сформулювати німецькі норми так, щоб вони відповідали як рішенням ЄС, так і вердикту Конституційного суду в Німеччині”.

Речник комісара ЄС з питань внутрішніх справ та юстиції Франко Фратіні нагадав у цьому зв”язку, що загальноєвропейський ордер на арешт вже продемонстрував свою дієвість. Його використання дозволило значно ефективніше боротися не лише з тероризмом, але й з організованою злочинністю. Тому, на переконання пана Фратіні, Німеччина повинна якнайшвидше забезпечити правове функціонування ордеру на своїй території.

А поки що сирієць Мамоном Дарканзалі, незважаючи на звинувачення в зв”язках з “Аль-Каїдою”, повинен, згідно з рішенням Конституційного суду, бути відпущеним на свободу.

Любомир Петренко