Як пахне та смакує наука? У центрі Коперника дають відповідь

Ідея створити центр, де діти та дорослі могли би познайомитися з науковими процесами, не читаючи з книжок, а безпосередньо власноруч експериментуючи і ставлячи досліди, виникла у польських науковців ще 14 років тому під час щорічних наукових фестивалів. Реалізувати ідею вдалося місцевій владі Варшави лише за фінансової підтримки Євросоюзу. Єврокомісія виділила Центру науки Коперника більше 50 мільйонів євро. За ці гроші провідні міжнародні технологічні компанії розробили унікальні експонати, яких не тільки можна, а й потрібно торкатися, нюхати, випробовувати.

Усе можна чіпати

На 20 тисячах квадратних метрів площі розмістилося понад 350 унікальних експонатів, де відвідувачі можуть познайомитися з фізичними, хімічними властивостями предметів і процесів. Центр інтерактивний. Тут заохочують пізнавати доробок людської цивілізації за допомогою досвіду: власноруч добути вогонь, написати своє ім’я ієрогліфами, покрутити величезну машину з коліс різних століть, аби побачити як вони удосконалювалися, поспілкуватися з роботом, накачати гарячим повітрям кульку, аби вона полетіла, понюхати запах лисиці чи відчути реальний землетрус, викликати торнадо, або зіграти на невиданій арфі, чи також відірватися від землі на літаючому килимі.

Нині у центрі працює 5 виставок: «Коріння цивілізації», «Bzzzz», «Людина і середовище», «Зона світла » і «Світ у русі». У процесі підготовки - шоста експозиція - «Ре-генерація». Наступного року для відвідувачів мають відкритися парк винахідників та мультимедійний планетарій. Відвідувачі можуть самостійно випробувати розробки біо-нанотехнології, генної інженерії, медицини, хімії чи математики, розповіла Deutsche Welle піар-менеджер Центру науки Коперника Катаржина Новіцька: «Усі експонати у нас не статичні, як зазвичай у музеях, а їх потрібно активно використовувати, аби щось побачити, відчути, дізнатися. Ці експонати ми плануємо змінювати, бо ж наука не стоїть на місці. Та й після такого використання вони ламаються. У нас же приходять діти від 2 років, підлітки та й дорослі».

Сусіди навідуються часто

У центрі працюють до сотні справжніх науковців, які намагаються зробити науку доступнішою. Їм допомагають студенти-волонтери з місцевих вузів. Основними мовами в центрі Коперника є польська та англійська. Пояснення до експонатів зроблені саме цими мовами. Мову науки – латинську – тут не використовували, адже вона мертва, каже Катаржина Новіцька, а центр сучасний і працює для живих.

Інтерес до центру надзвичайно великий як у поляків, так і в туристів із сусідніх країн – України, Німеччини, Чехії, Словаччини. За півтора місяця його вже відвідало більше 10 тисяч людей. Групові екскурсії у центр Коперника розкуплені вже на рік наперед. «Зацікавлення такою незвичною експозицією велике. Іноді навіть бувають черги аж на вулицю. Але ми намагаємося цьому зарадити. Намагаємося, аби відвідувачі змогли побачити і випробувати всі експонати», - зазначає Катаржина Новіцька.

Унікальний театр роботів

Також у Центрі науки Коперника працює єдиний у світі театр роботів, який користується популярністю серед відвідувачів. Щоденно 8-10 спектаклів проходять з аншлагом. Актори від цього не втомлюються, адже андроїди можуть грати на сцені хоч цілодобово. Роботи самостійно рухаються, виконують достатньо складні рухи. Важить кожен механізм до 33 кілограмів. Їх розробили на замовлення вчені Великобританії. Прем’єрним спектаклем, де в головних ролях роботи, стала п’єса «Принц Феррікс та принцеса Кристал» за мотивами розповідей Станіслава Лема. Найближчим часом у театрі роботів збираються поставити ще кілька п’єс письменників-фантастів.

Батьки просто в захваті від того, що дітям у центрі цікаво, і після його відвідання вони з задоволенням беруть у руки книжку, аби більше дізнатися про те, що вони туту побачили. «Це фантастично, що діти можуть до всього торкатися, все випробовувати. Бо ж наука сама по собі нудна для них. А так краще запам’ятовується і, може, в майбутньому їм ці знання згодяться», - вважає Малгожата, мама дев’ятирічної школярки.

В Україні - «руками не чіпати!»

В Україні таких інтерактивних цікавих музеїв чи центрів немає жодного: ні державного, ні приватного, каже експерт Українського центру розвитку музейної справи Леся Гасиджак. Найпершою проблемою є недостатнє фінансування цих закладів. Експерт спантеличена, чим Україна дивуватиме іноземних туристів під час «Євро-2012», адже українські статичні музеї, де нічого не можна чіпати руками та фотографувати – це пережиток радянського минулого, і в такі музеї та центри люди не ходять.

Також Леся Гасиджак наголошує, що в Україні немає «музейної педагогіки», коли дітей зацікавлюють ходити в музеї: «У світі, в Європі у музеях, інтерактивних центрах велике значення надають заняттям з дітьми, починаючи з трьох років – є спеціальні програми, конкурси, література, семінари, і дітям цікаво ходити в музей. У нас же музей асоціюється з чимось нудним і нецікавим. У цьому «заслуга» школи, яка не зацікавлює і насильно водить туди, де екскурсовод нецікаво монотонно розповідає. І дитина від відвідання такого музею нічого не переймає».

Експерт переконана, що проблему «нудних музеїв» в Україні треба вирішувати комплексно, починаючи від держави, яка повинна достойно фінансувати ці заклади, до сім'ї, де мають прививатися духовні цінності.

Автор: Лілія Гришко

Редактор: Христина Ніколайчук