Ядерна зброя: українська модель для КНДР

Суперечка навколо ядерної програми Північної Кореї привернула увагу світу й до України. Передусім у США політики та експерти вивчають можливість застосування в КНДР так званої "української моделі". Між тим у самій Україні сьогодні неоднозначно ставляться до без"ядерного статусу, особливо в контексті актуального прикордонного конфлікту з Росією.

Міжнародна криза навколо Північної Кореї, яку США зараховують до так званої "осі зла" разом з Іраном та Іраком, спалахнула приблизно рік тому. У жовтні 2002-го Сполучені Штати заявили, що КНДР таємно поновила роботи над ядерною програмою, порушивши угоду з Вашингтоном. У грудні того ж року КНДР запустила атомну електростанцію в Йонгбені. А в січні 2003 року комуністичний уряд країни оголосив про вихід з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, заявивши, що працює над створенням власного ядерного арсеналу. За останніми даними, Північна Корея поки що не має атомної бомби, але вона в неї може з"явитися.

Відтоді США та міжнародна спільнота намагаються переконати Північну Корею відмовитися від ядерної програми. Офіційний Пхеньян був готовий піти на такий крок, але у відповідь вимагав підписання з Америкою двостороннього пакту про ненапад. Такий варіант категорично не влаштовув Білий дім. Ситуація була схожа на патову. Але останні заяви Пхеньяна свідчать про можливість компромісу. Цього тижня стало відомо, що КНДР може розглянути пропозиції американського президента Джорджа Буша про надання їй гарантій безпеки у рамках шестисторонніх переговорів із США, Росією, Японією, Китаєм та Південною Кореєю.

У зв"язку з цим західні, і в першу чергу американські, експерти дедалі частіше згадують Україну як приклад для розв"язання конфлікту з КНДР. Одна з них - Роуз Готтемеллер, експерт Фонду Карнегі у Вашингтоні:

"Уже зараз існує надзвичайно чітка паралель між Північною Кореєю та Україною. Ідеться про гарантії безпеки, які Сполучені Штати готові надати Пхеньяну. Ці гарантії дуже схожі на ті, які були запропоновані Києву 1994 року. Головна відмінність, на мою думку, полягає в тому, що Україна зробила дуже чітке стратегічне рішення. Вона хотіла приєднатися до міжнародного співтовариства, співпрацювати з ним і розвивати активні зв"язки з міжнародним бізнесом. У випадку Пхеньяна такі наміри наразі не простежуються. Відверто кажучи, дуже важко сказати, чого саме прагне північнокорейське керівництво. На мою думку, це ключова відмінність, яка може ускладнити наміри владнати суперечку з КНДР. Але щодо структури пакету, є кілька можливостей, які пропонує українська модель. Це не тільки гарантії безпеки, про які я вже згадала, а також допомога Північній Кореї знищити ядерні продукти на її території, плюс підтримка в енергетичному секторі, як це було з Україною".

В історії ядерного роззброєння України 1994 рік позначився двома датами. 14-го січня у Москві президенти Росії, України та Сполучених Штатів підписали тристоронню угоду про вивезення з України стратегічної ядерної зброї - близько двох тисяч одиниць. А 6-го грудня на саміті ОБСЄ у Будапешті Україна отримала письмові гарантії безпеки, які надали країни-депозитарії Договору про нерозповсюдження ядерної зброї - США, Росія та Великобританія. Ось кілька центральних моментів угоди: повага існуючих кордонів України, обіцянка не вживати по відношенню до України економічного примусу і зобов"язання ненападу на Україну за винятком самооборони або ж у відповідності до Хартії ООН.

Згідно з московською угодою, США надали Києву фінансову допомогу на демонтаж і вивезення стратегічної зброї до Росії. У свою чергу РФ прийняла цю зброю, а також на кілька років забезпечила ядерним паливом українські атомноі електростанції. Остання ядерна боєголовка залишила українську територію влітку 1996 року.

Україна стала не єдиною державою в світі, яка відмовилася від ядерної зброї. Відомі приклади Південно-Африканської Республіки, Бразилії та Аргентини. На теренах колишнього СРСР без"ядерний статус також обрали Казахстан і Білорусь. І все ж таки ситуація з Україною була певною мірою унікальною, пояснює американський експерт Роуз Готтемеллер:

"Це, можливо, була єдина держава у колишньому СРСР, яка мала реальні можливості створити свій ядерний арсенал. В Україні базувалися ракетні війська стратегічного призначення, там було кілька навчальних закладів ракетних військ. Крім того, Україна була центром радянської електронної промисловості. Тобто ця країна була в змозі встановити свій контроль над стратегічними ядерними силами. Існувала реальна можливість того, що Україна стане незалежною ядерною державою".

У ці дні у самій Україні тема її без"ядерного статусу знову набула актуальності з огляду на суперечку між Києвом і Москвою навколо лінії кордону в Керченській протоці. У вересні цього року Росія почала будівництво дамби від Таманського півострова до українського острова Тузла. Приводом було названо екологічні міркування. У Києві ж це сприйняли як територіальні претензії. Зараз будівництво дамби нібито призупинено, а переговори з цього питання ще триватимуть.

Дії Росії, що їх український президент Леонід Кучма назвав "недоброзичливими", змусили деяких політиків у Києві згадати про добровільно відданий ядерний арсенал, який був за розмірами третім у світі. Хоча навіть сам Кучма визнав, що слово "добровільно" варто взяти в лапки, бо на Україну чинився тиск, у тому числі з боку Росії.

Тепер дехто, як, наприклад, колишній перший віце-прем"єр в уряді Віктора Ющенка, а нині депутат Верховної Ради від блоку "Наша Україна" Юрій Єхануров, не виключає перегляду без"ядерного статусу держави:

"Наша країна не така бідна, шоб не спромогтися знову створити невеличкий ядерний арсенал, здатний стати фактором стримування надмірно закоханих у нас сусідів".

Експерти досить скептично ставляться до такої ідеї, аргументуючи це тим, що Україна ризикує втратити довіру міжнародної спільноти. Президент Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова Анатолій Гриценко каже, що Україна має бути послідовною у своїй політиці щодо ядерної зброї й називає недоцільним відновлення ядерного арсеналу в Україні, принаймні зараз:

"По-перше, ми бачимо, як розвивається міжнародна ситуація, яким чином країни об"єднують свої зусилля, а не намагаються самостійно розгортати "кругову оборону проти всіх", залучати такі ресурси, які будуть стримувати розвиток самого суспільства, його освіту, якого культуру, підйом життєвого рівня. Тобто зараз вкласти 5-10 мільярдів доларів у розробку або відновлення потенціалу ядерної зброї і при цьому не вирішити житлові проблеми, екологічні й таке інше, я вважаю, що це була б нерозумна державна політика".

Водночас Гриценко закликає розрізняти між стратегічною ядерною зброєю, яка здатна вражати цілі на дуже великій відстані, й тактичною ядерною зброєю, що призначена для бойових дій у межах кількох сотень кілометрів. Керівник Центру Разумкова припускає, що цю зброю можна було залишити в Україні, а не передавати Росії, як це було зроблено на початку 1990-х років, ще до підписання угоди з Москвою і Вашингтоном:

"Я вважаю, що саме ця зброя мала серйозну цінність для України, вона не потребувала дуже значних ресурсів на її утримання, і це дійсно механізм, який би забезпечив стримання проти будь-яких зазіхань".

Натомість Андреас Хайнеманн-Грюдер з Боннського міжнародного центру з питань конверсії сумнівається в тому, що тактична ядерна зброя могла б допомогти Україні протидіяти територіальним суперечкам з північним сусідом. Швидше, навпаки:

"Думаю, що лише володіня тактичною ядерною зброєю нічого б не змінило у відносинах з Росією. Крім цього треба було б, щоб Україна дала чітко зрозуміти як у своїй воєнній доктрині, так і через відповідні навчання в збройних силах, що вона готова піти на ескалацію потенційного конфлікту, тобто щоб наявність зброї була пов"язана з реальною погрозою її застосування. Якби Україна справді пішла на такий крок, це призвело б до надзвичайного погіршення відносин з Росією. У такому разі Захід з великою вірогідністю став би на бік Росії".

Хайнеманн-Грюдер називає правильним рішення керівництва України позбутися ядерної зброї. Інакше, переконаний німецький експерт, їй би загрожувала доля нинішніх країн-паріїв, як, наприклад, Північна Корея:

"Якби Україна не відмовилася від ядерної зброї, сьогодні вона була б у схожій зовнішньополітичній позиції, як Північна Корея або Іран. Тобто належала б до ізольованих країн. А рішення повернути ядерну зброю зараз означатиме, що довіру до України буде підірвано, адже вона постійно наголошувала, що прагне бути без"ядерною державою".

Зрештою, на думку співробітника Боннського міжнародного центру з питань конверсії, на сьогодні головну небезпеку для України становлять не територіальні претензії країн-сусідів, а нереформовані збройні сили.

Роман Гончаренко