Ющенко мріє про „велику строкату коаліцію всіх з усіма”

Післявиборна ситуація в Україні продовжує привертати увагу європейських оглядачів. Газета Frankfurter Allgemeine Zeitung розмірковує над можливістю відтворення „помаранчевої” коаліції в новому українському парламенті і звертає увагу на непрості стосунки між президентом і екс-прем’єром:

Уся комунікація посварених лідерів „помаранчевої” революції Ющенка і Тимошенко з моменту її звільнення з прем’єрської посади у вересні минулого року обмежувалася поцілунками на людях. Цю ніжність вони продемонстрували на сцені під час святкування річниці подій на Майдані, адже саме такого жесту від них чекали прихильники. Однак жодним словом ще з вересня вони так і не обмінялися. Цього вівторка тривалому мовчанню настав кінець. Тріумфаторку виборів було прийнято в президентському палаці для перших коаліційних переговорів, -

пише Frankfurter Allgemeine Zeitung і веде далі:

Після розмови все, здавалося, вказувало на те, що сили, які 16 місяців тому разом повалили корумпований режим Кучми, знову знайшли спільну мову. Однак рішення про відновлення „помаранчевої” коаліції досі немає. Минулого року своїми звинуваченнями в корупції Тимошенко завдала серйозного удару по команді Ющенка й нажила собі заклятих ворогів. Тепер вони зроблять усе, аби перекрити їй дорогу в прем’єрське крісло. Сам Ющенко після минулорічних звинувачень та інтриг, очевидно, сповнений ледь приховуваної злоби проти своєї колишньої союзниці. Отже, до нової „помаранчевої” коаліції ще далеко, -

констатує видання і аналізує інші варіанти урядової коаліції:

„Помаранчево-синю” коаліцію відкрито пропагує Партія регіонів. Фінансові донори Януковича – олігархи від вугільного та сталевого бізнесу Сходу країни – мають неабиякі симпатії до ліберальних економічних поглядів президента Ющенка. Пострадянські індустріальні магнати з лав Партії регіонів переймаються недоторканістю свого майна і хочуть правових гарантій для своїх капіталів темного походження. Натомість класова боротьба їх не дуже приваблює. Тому й особливого бажання об’єднуватися з лівими немає. Третім і, вочевидь, улюбленим для Віктора Ющенка, варіантом є „велика строката коаліція всіх з усіма”. Таке об’єднання за участі старого опонента Януковича й нового особистого ворога Тимошенко відвело би блоку Ющенка, який у результаті виборів зазнав сильного удару, своєрідну роль „шарніра в центрі”, -

зазначає Frankfurter Allgemeine Zeitung і пояснює привабливість такого варіанту для Ющенка:

Обопільно нацьковуючи антагоністів Тимошенко і Януковича, президент мав би шанс утримати в кріслі свого нинішнього сірого прем’єра Єханурова. Компліменти Тимошенко на адресу „помаранчевої” коаліції Ющенко проігнорував і заявив про бажання „усунути всі питання, які розділяють український народ” – зашифрований сигнал на адресу Януковича. Отже, Тимошенко доведеться затято поборотися, якщо вона таки хоче повернутися в крісло прем’єр-міністра, констатує Frankfurter Allgemeine Zeitung.

Польська Gazeta Wyborcza опублікувала статтю екс-президента Чехії Вацлава Гавела, в якій відомий дисидент розмірковує над причинами розчарування, яке засвідчили результати виборів в Україні:

Усі революції починаються ейфорією, а закінчуються протверезінням. Так сталося і в Україні. У нових реаліях постають нові виклики. Раніше за людей усе вирішували, а тепер, коли реалії стали більш вільними, багатьох людей середнього і старшого віку така ситуація обтяжує. Потрібно постійно приймати самостійні рішення. Коли сидів у в’язниці, я роками тужив за свободою. А коли знову опинився на волі, мені щоденно довелося змагатися з необхідністю постійно робити якийсь вибір, від чого часто боліла голова. Тоді десь у підсвідомості промайнуло бажання повернутися до в’язниці. Навіть коли від такої депресії страждає ціле суспільство, цей стан все одно мине. Достатньо аби прийшло нове покоління,

розмірковує Вацлав Гавел і продовжує:

Численні коментатори пояснюють розчарування новими українськими реаліями надмірним російським впливом. Справді, російська політика стосовно сусідів дає чимало приводів для занепокоєння. Це все від того, що Росія насправді ніколи не знала, де її початок, а де кінець. Однак Путіна не варто демонізувати. Він не так уже багато може зробити. Можливо, тому, що Україна є частиною Європи? І не лише в географічному сенсі. Отже, цінності, з якими пов’язує своє майбутнє чимало українців, які, зрештою, вкорінені глибоко в їхній історії, є цінностями європейськими. ... Однак українці самі мусять прийняти остаточне рішення щодо того, якими цінностями їм керуватися. Може, тоді їм вдасться подолати те похмілля, яке спіткало їх після революції, - цитує Вацлава Гавела Gazeta Wyborcza.