1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Шеварднадзе сам загнав себе у глухий кут

11 листопада 2003 р.
https://p.dw.com/p/AM5S
Останні події в Грузії, де опозиція звинувачує владу у фальсифікації парламентських виборів і вимагає відставки президента Едуарда Шеварднадзе, коментує газета Frankfurter Allgemeine Zeitung:

У той час, як німці дуже цінують Шеварднадзе за його роль в об"єднанні Німеччини, серед власного народу 75-річний політик із Тбілісі не має пошани. Попри бідність і корупцію, у Грузії Шеварднадзе тривалий час вважався гарантом мінімальної стабільності. Все ж таки, після повернення з Москви 11 років тому, йому вдалося припинити громадянську війну. Це йому не забули, так само як і те, що він вів країну прозахідним курсом. Але загалом цей чоловік, який почав політичну кар"єру в комсомолі, приніс мало щастя Грузії, що була курортним раєм і оазисом веселої вдачі в сірому СРСР. Дві провінції, Абхазія та Південна Осетія, фактично вийшли зі складу країни. Спроба силою повернути абхазців забрала життя 10 тисяч осіб, 250 тисяч були змушені залишити свої домівки. В Аджарії, ще одному автономному регіоні, панує диктатор Аслан Абашидзе, який за допомогою Мосвки тільки й чекає, щоб перебрати владу і в Тбілісі, -

Зауважує Frankfurter Allgemeine Zeitung і веде далі:

Шеварднадзе майже не може обійтися без аджарського диктатора. Якщо він зараз не поділиться з ним владо, той погрожуватиме виходом свого регіону зі складу Грузії, що може призвести до краху й без того слабкої країни. Однак демократична опозиція під проводом радикально й популістські налаштованого Михайла Саакашвілі не погодиться на прихід авторитарного Абашидзе до Тбілісі. Наслідком можуть стати багатотижневі, а то й багатомісячні заворушення. Шеварднадзе сам загнав себе у цей глухий кут. Два роки тому він відштовхнув від себе своїх політичних учнів, реформаторів і нинішніх вождів опозиції. Шеварднадзе, який у радянські часи боровся проти кумівства у партії та державному апараті, не захотів протидіяти корупції у власному оточенні. Критику він уже давно не чує, кажуть реформатори. Заради збереження влади Шеварднадзе прямує до авторитаризму. Шеварднадзе, який пережив кілька замахів, називають "лисом", майстром маніпуляцій. Але чи зможе він і зараз, за півтора роки до закінчення свого другого терміну при владі, знайти вихід? Це питання залишаєжться відкритим, - констатує газета.

Скандал навколо арешту російського мільярдера, колишнього голови концерну "ЮКОС" знову аналізує газета Frankfurter Rundschau:

Незалежність олігархів послаблює вертикаль влади, центр політичних рішень в особі президента. Виборами можна маніпулювати, уряд - звільнити, а партії взяти під суворий контроль. Але олігархів, які володіють стратегічним багатством Росії, більше не можна взяти на повідок. У такому разі те, що в уявленні силовиків і президента є керованою демократією, перестає бути керованим. До цього внутрішньополітичного аспекту додається уявлення Путіна про те, що міжнародна вага Росії пов"язана з її міццю як країни-експортера сировини. У Кремлі керують супердержавою, і керівникам потрібний повний контроль за ресурсами, що приносять валюту, -

пише Frankfurter Rundschau і веде далі:

Скандал навколо "ЮКОСА", очевидно, - лише початок масштабного протистояння. Керівництво в Москві, можливо, вже провело роз"яснювальну роботу з міністром, який заявив, що корисні копалини можна вилучити з власності олігархів. Така заява була явно тактичним промахом. Тепер Кремль може дещо збавити оберти і проводити передвиборну парламентську кампанію під гаслом "Путін або хаос", хоча й створюючи при цьому натяк на плюралізм. Але ключове слово залишається - вертикаль влади. Ясно, що Європа зацікавлена в такому сценарії розвитку подій. Без енергетичної співпраці з Росією їй аж ніяк не обійтися. Західній та Центральній Європі потрібні російські нафта й газ. Чого вони не потребують, так це використання сировини в політичних інтересах, - підсумовує Frankfurter Rundschau.

До подій на Близькому Сході звертається Mannheimer Morgen:

У боротьбі з міжнародним тероризмом Америці дедалі частіше самій доводиться захищатися. Теракти у Ер-Ріяді доводять, що "Аль-Каїда" може жорстоко використовувати нинішню слабкість США. Американці не можуть достатньо захистити своїх союзників, тому що взяли на себе дуже складне завдання. Війна в Іраку стримує занадто багато сил, супердержава зараз практично змушена вести війну на два фронти проти прихильників Усами бен Ладена й Саддама Хусейна. Цілком можливо, що в Іраку вони роблять одну справу. Принаймні, в них схожа стратегія. Тому президент Джордж Буш потрапив у надзвичайно складу ситуацію. Противник, у якого немає регулярної армії, не підніме над полем бою білий прапор. І з ким Вашгингтон може вести переговори про припинення вогню? Навіть ганебний відступ як у В"єтнамі чи Сомалі не можна вважати серйозною альтернативою. Оскільки терористи дістануть американців і в них удома, - наголошує Mannheimer Morgen.

Огляд преси підготував Романи Гончаренко.