Чи стане Меркель заручником партій-коаліціонерів?

У центрі уваги європейської преси - завершення переговорів про формування урядової коаліції в Німеччині. Коаліційну угоду між консервативним блоком ХДС/ХСС та Соціал-демократичною партією Німеччини нарешті узгоджено, пише люксембурзька газета LUXEMBURGER WORT:

З угодою пов’язуються сподівання, що Німеччина незабаром отримає дієздатний уряд. З огляду на цілком, здавалося б, заплутане становище після виборів до Бундестагу, це радісна новина не лише для федеральної республіки, але й для її сусідів. Щоправда, німецькі громадяни за це ще мають принести велику кількість жертв. Першу жертву вже принесли обидва коаліційні партнери - ХДС/ХСС та СДПН. Вони волею-неволею мусять переймати „страхіття” одне одного - як-от податок на додану вартість чи податок для багатих. І цим самим відмовитися від обіцяних власним виборцям доброчинств, - констатує LUXEMBURGER WORT.

Французька газета LE FIGARO вважає, що програма „великої коаліції”, на жаль, не є переконливою. І далі пише:

Це не слід розглядати як свідчення нездатності німецьких політиків до переговорів. Радше навпаки. Наш великий сусід, можна сказати, з мінімальними зусиллями подолав неспокій перехідного політичного періоду, наслідки якого могли б бути набагато важчими, аніж рішення про підвищення податків. Нова генерація політиків переймає лідерські пости на чолі з Анґелою Меркель - першою жінкою на посаді федерального канцлера, а також Маттіасом Плацеком, що його, як очікується, оберуть головою Соціал-демократичної партії. У той час як у Франції, Великобританії та Італії важкі та, вочевидь, болісні політичні зміни лише попереду, Німеччина це вже подолала, - зауважує LE FIGARO.

Польська GAZETA WYBORCZA розмірковує про роль майбутнього канцлера й запитує:

Як довго уряд Меркель протримається, і яку позицію вона займатиме? Зможе пані Меркель зберегти свою незалежність чи стане заручником партій-учасників коаліції? СПДН нещодавно застерегла, що будь-яка спроба ухвалити якесь рішення за спинами соціал-демократичних міністрів, означатиме кінець коаліції. Додатково послаблюються позиції Меркель через відсутність в кабінеті Едмунда Штойбера, який тепер може саботувати занадто ліберальну, як він вважає, програму майбутнього уряду, - розмірковує GAZETA WYBORCZA.

Німецька газета SÜDKUKIER доходить такого висновку:

Більшість виборців хотіли саме такого консенсусу, оскільки з ним вони пов’язували збереження звичного рівня добробуту. Більшість не хотіла голосувати за зміни, які обіцяла Анґела Меркель. І якщо поглянути на узгоджену коаліційну угоду, то важко позбутися враження, що майбутній федеральний канцлер уже також не має особливого ентузіазму з приводу посилення ринку та конкуренції, розширення особистої відповідальності тощо. ХДС/ХСС довелося змиритися з соціал-демократизацією майбутньої коаліції, щоб отримати право висунути на пост глави уряду власного кандидата. Вельми дорога угода, - зазначає SÜDKUKIER.

На думку швейцарської газети TAGES-ANZEIGER, радіти Анґелі Меркель ще зарано:

Анґела Меркель є прозаїчною жінкою. Це пасує до країни, якою тепер керуватиме „велика коаліція”. З цим політичним об’єднанням пов’язували сподівання, що уряду вдасться багато чого зрушити з місця. Утім, ще до того, як затверджено новий уряд, у Німеччині вже поширюється похмілля. Адже країна потерпає не лише від безробіття, заборгованості та незадовільного економічного зростання. Німеччина потерпає від пустої балаканини. Охота до цієї демагогії розчавлює кожне проросле сподівання - ще до того, як стає зрозуміло, що виросте з цього паростка, - зауважує TAGES-ANZEIGER.

Тему продовжує британська газета FINANCIAL TIMES:

Впродовж двох місяців після неоднозначних результатів парламентських виборів тривав пошук компромісу між двома конкуруючими в Німеччині партіями - соціал-демократами та християнськими демократами. Урядова коаліція сподівається - і це закладено в коаліційній угоді, яка передбачає повернення до фінансового консерватизму, - понизити дефіцит держбюджету на 35 мільярдів євро і таким чином вперше за останні п’ять років утриматися в межах тривідсоткової позначки бюджетного дефіциту, встановленої Маастрихтським пактом про стабільність єдиної європейської валюти. Коаліційна угода помітно змінила пріоритетні напрямки політики Меркель. Якщо під час виборчої кампанії християнських демократів йшлося насамперед про боротьбу з катастрофічно високим безробіттям, то тепер ця мета опинилася на другому місці після фінансової консолідації, - підсумовує FINANCIAL TIMES.

Огляд преси підготувала Христина Ніколайчук