Чи потребує НАТО України, в якій правив би фальсифікатор виборів?

Коаліційні переговори між прозахідної партією українського президента Віктора Ющенка та партією Віктора Януковича, його суперника з часів помаранчевої революції і ймовірно фальсифікатора тодішніх виборів, тільки розпочалися, але все вже схоже на те, що відома причина їхньої стагнації. Йдеться про принципове питання зовнішньополітичного характеру – відносини з НАТО. „Наша Україна” вимагає від проросійськи налаштованого Януковича відмовитися від гасла „Україна без НАТО”. Янукович каже у свій захист, що той, хто шукає партнерів, не повинен висувати ультиматуми. Це вказує на непостійність його позиції. Адже ще нещодавно, під час передвиборної кампанії він хотів позбутися свого іміджу кремлівської маріонетки. Тоді Янукович говорив про Україну як „міст” між Заходом та Росією і (...) категорично можливості вступу Києва до НАТО в далекому майбутньому не заперечував, –

нагадує Frankfurter Allgemeine Zeitung, вказуючи на те, що тоді Янукович просто не хотів псувати відносини з західними донорами, водночас намагаючись задовольнити й потреби своїх російськомовних виборців. Нині ж, після того, як політики з партії Регіонів підтримали вимоги оголосити Крим „зоною, вільною від НАТО”, ставлення Януковича до альянсу не могло не стати ще більш негативним, продовжує видання:

Фахівці на Заході очікують, що процес наближення України до НАТО зазнає стагнації, якщо Янукович опиниться в уряді. (...) Однак не лише тому, що за таких умов в Україні зменшиться бажання проводити реформи, які наближували б державу до альянсу. Друзям Києва в НАТО, тобто Америці, Польщі та новим східноєвропейським членам організації буде важко пояснити решті альянсу, що прийняття України, в якій правлять колишні фальсифікатори виборів, було б вдалим кроком для НАТО, – підсумовує Frankfurter Allgemeine Zeitung.

Західний сусід України, і вже член НАТО Словаччина, після проведених у суботу дострокових виборів, постала перед зміною влади. Партія відомого своїми вдалими реформами прем’єр-міністра Мікулаша Дзурінди втратила значну кількість голосів виборців. Німецька газета Die Welt аналізує можливі причини поразки супер-реформатора:

Цілі десять відсотків словаків мали зиск від реформ, проведених за прем’єрства Дзурінди, стверджує його конкурент, лівий популіст Роберт Фіцо. Решту ж просто водили за носа. Не можна стверджувати, що цей політик неправий. Чинний у Словаччині єдиний 19-відсотковий податок, якому так заздрять на Заході, має й зворотній бік медалі. Ціни на товари щоденного вжитку також обкладені 19-відсотковим податком. До реформ це були лише 14 відсотків. Все подорожчало – хліб, масло, ковбаса, яйця. Водночас заробітки багатьох словаків скоротилися. Сподіваючись, що вдасться спонукати більше людей до пошуку роботи, Дзурінда різко скоротив соціальні пільги та виплати. (...) Дзурінда переборщив з реформами, каже Фіцо. Але найгірше при цьому, що він знову правий. Особливо якщо робити ставку на прагнення до модернізації, якого практично немає на сході Словаччини, - пише газета Die Welt.

Австрійська газета Der Standard аналізує хвилю патріотизму в Німеччині, зумовлену проведенням у країні Чемпіонату світу з футболу:

Німецьке керівництво свідомо відмовлялося в минулі десятиліття від надмірного використання національної символіки. Вважалося, що німцям треба бути скромнішими і можливо колись вдасться стати „нормальними” в національному плані, як інші європейці. З політичної точки зору цю „нормальність” вже вдалося досягти. (...) Якщо перенести політичні масштаби на футбольних вболівальників, які гордо носять нині німецькі прапори, то було б несправедливо відрізняти їх від італійців, бразильців чи французів. Однак, попри радість від спортивних досягнень, все може стати дуже серйозним, якщо раптом німецький прапор буде не просто одним з безлічі, а кращими чи пак важливішим. Таким прапороносцям, де б вони не були – на футбольному чемпіонаті чи ще деінде – завжди треба показувати червону картку, – читаємо в австрійській газеті Der Standard.

Тему продовжує німецьке видання Frankfurter Neue Presse:

Ігровий патріотизм, який з’явився в Німеччині під час Чемпіонату світу з футболу й зумовлений не в останню чергу позитивними змінами в німецькій збірній, може стати початком нового самопізнання в нашому суспільстві. Від небезпечного націоналізму чорно-червоно-жовтий футбольний маскарад дуже віддалений, - зазначає Frankfurter Neue Presse.

Oгляд преси підготувала Леся Юрченко