Чи бути Україні в НАТО?
16 червня 2004 р.
Цими днями виповнюється десять років співпраці збройних сил України та Німеччини в рамках програми Німецької фундації науки та політики. Цей приватний інститут був заснований ще 1962 року і нині консультує як німецький парламент, так і уряд з питань безпеки та зовнішньої політики. В столиці України наразі перебуває делегація німецьких військових, яку очолює чотирьохзірковий генерал бундесверу у відставці, колишній головнокомандувач сухопутними військами НАТО у Європі, командувач міжнародними силами з підтримання миру в Косово Клаус Райнгард. Він є німецьким куратором програми співробітництва між військовими відомствами Німеччини та України.
Під час чергової зустрічі німецьких та українських офіцерів обговорювалися питання нинішнього стану військового співробітництва між країнами та перспективи вступу України до НАТО. Генерал Райнгард розповів, що у рамках програми щороку відбуваються семінари для вищого та старшого офіцерського складу. За словами генерала, українські друзі вивчають організацію німецьких збройних сил, те, як оцінюється ефективність збройних сил, що таке парламентський і що таке цивільний контроль армії.
До речі, саме питання методів цивільного контролю над армією є вельми важливим для України, оскільки закон про демократичний цивільний контроль над воєнною організацією є, а досвіду роботи за цим законом в українців нема. Говорить народний депутат України, голова Комітету з питань оборони Георгій Крючков:
”Ми просунулись істотно в цьому плані, але йти ще багато. Чому? Наша Конституція не наділяє парламент правом вирішувати кадрові питання, не наділяє парламентські комітети правом контролю, а без цього говорити про демократичний цивільний контроль дуже-дуже складно, тому нам ще належить дуже багато працювати”.
Депутат Крючков наголосив, що відносини, які склалися між парламентами України та Німеччини взагалі та військове співробітництво зокрема, можуть бути добрим дороговказом на шляху до Європи.
Щодо цього генерал Райнгард зауважив, що відповідно до уявлень про цивільний контроль у Західній Європі з принципових міркувань міністерства оборони очолюють цивільні політики. Генеральні штаби виконують функції дорадчих органів, які покликані допомагати цивільним міністрам у розв‘язанні фахових питань. Політичні ж керівники, і на цьому особливо наголосив німецький генерал, несуть політичну відповідальність за розвиток армії.
Щодо вступу України до НАТО, то Клаус Райнгард так оцінив цю можливість:
”Чи вдасться реалізувати цей намір, я не знаю. Але важливо, щоб, з одного боку, незалежно від політичних сил, які перебуватимуть при владі, Україна трималася цього курсу, не змінюючи своїх цілей. З іншого боку, розширення НАТО створило для альянсу нові труднощі організаційного та військового характеру, й, так би мовити, ”перетравлення” нових членів вимагатиме певного часу. Перед Україною стоїть ціла низка завдань політичного, структурного та юридичного характеру, які потрібно виконати. Я вважаю, що це є питанням часу й ажніяк не ставить під сумнів саму перспективу членства України в НАТО”.
Генерал вважає, що, якби Україна вступила до НАТО, тоді можна було б налагодити ще тіснішу співпрацю. ”Нам у НАТО Україна буде потрібна на тривалу перспективу”, - наголосив німецький генерал.
У рамках українсько-німецького проекту здійснюється як підвищення кваліфікації українських офіцерів, так і обмін досвідом між представниками збройних сил Німеччини та України. Причому, генерал Райнгард наголошує, що завдань для ефективного співробітництва не бракує і вигадувати нові немає потреби:
”Нам ідеться про те, щоб пояснити українським друзям, як нам вдалося вбудувати збройні сили в демократичний устрій держави. Україні для цього, очевидно, потрібен ще деякий час. Питання стоїть так: що ми можемо зробити разом, щоб прискорити вступ України до НАТО та Європейського союзу, щоб поглибити економічну інтеграцію. Саме ці питання будуть дедалі інтенсивніше обговорюватися в наступні роки. Нам ідеться також про модернізацію збройних сил, про соціальну спрямованість армійських реформ”.
Клаус Райнгард вважає, що як українські генерали та старші офіцери, так і німецькі офіцери, які брали участь у програмі обміну досвідом, отримали достатньо інформації про збройні сили партнера і зможуть використати її у себе вдома.