1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Ціна культурного різноманіття

13 листопада 2005 р.

Проблема інтеграції іммігрантів особливо гостро постала нині у країнах Європи. За помилки, які керівництво держав робило протягом десятиліть, тепер доводиться розплачуватись. Яскравим прикладом цього стали останні події у Франції. Втім, і у сусідній Німеччині справи з інтеграцією іноземців не кращі. У країні продовжують існувати так звані „паралельні суспільства” із своїми устоями та законами.

https://p.dw.com/p/AP5t
Фото: AP

Німеччина. Типове вбивство заради честі. Родинна рада вирішує, що донька має померти. Оскільки втекла від чоловіка, якого для неї обрав батько. Вона хоче сама вирішувати, що робити із своїм життям. Вчинити вбивство повинен наймолодший син, бо йому загрожує найменший термін ув’язнення.

Хатун Сюрючю – мати трирічної дитини, застрелили в Берліні прямо посеред вулиці. У скоєні злочину зізнався її молодший брат. Вбив він сестру, як розповідав потім слідчим, тому що вона стала надто походити на німкеню. Цим самим Хатун заплямувала честь родини і відстояти її можливо було лише таким чином. Розповідає Ульріке Цехнер – адвокат одного зі свідків.

„Термін ув’язнення за вбивство не може бути більше 10 років. Тож, головний звинувачуваний більше не отримає. Якщо захисту вдасться, зменшити вирок, це буде 5-7 років. Інші два брати, які були співучасниками, взагалі можуть одразу вийти на свободу. Це буде просто фатальним знаком. Їх і так вже у фундаменталістських колах вважають героями.”

Хатун Сюрючю, як і багато турецьких дівчат у Німеччині примусово видали заміж. Потім вона залишила чоловіка та повернулась до батьків, цим самим, зганьбивши усю родину. За підрахунками експертів у Німеччині щорічно 30 тисяч одружень є шлюбами за примусом. За кого виходити вирішують батьки. Діти мають підкорятися.

Організації Terre des Femmes з 1981 року надає допомогу саме у таких випадках. Майже 20 років спеціалісти із Terre des Femmes опікуються темою „злочини заради честі”. Те, що визначаться таким шляхетним формулюванням на практиці означає насилля, вбивства, проституцію. Всі ці злочини у Німеччині переслідуються за законом. Керівник організації Terre des Femmes Крістіна Штолле розповідає:

"Прямо в Німеччині було створено зовсім патріархальні паралельні суспільства. Під прикриттям нашого толерантного ставлення та бажання побудувати багатокультурне суспільство ми не помічали, що по відношенню до жінок чиниться насильство. На щастя, колишні жертви більше не бажають мовчати.”

Одна з таких жертв Серап Целелі нещодавно написала книгу, в який описує те, як її примусово видавали заміж. Видала друком свої спогади і інша жінка – Халіфе Ґаші. В ній йдеться про те, як власний чоловік вбив їхню 16тирічну доньку. Вона почала зустрічатися із хлопцем-німцем і заплямувала честь родини. Книга називається „Мій біль має твоє ім’я”. Головна думка: потрібно покласти край терору чоловіків, який часто виправдовують культурними особливостями. Так само вважає і Уте Фогт – держсекретар федерального міністерства внутрішніх справ:

„Важливо сказати прямо: культура та традиції – це те, що ми поважаємо, але над цим стоїть достоїнство жінки, достоїнство людини, свобода вибору, яку має всім гарантувати наша конституція. Тож ми намагалися прореагувати з точки зору політики та законодавства: у лютому ми внесли зміни до відповідного законодавства. Той, хто змушує жінку до одруження отримає 5 років позбавлення волі. До того ж міністерство намагається нині зробити багато чого у сенсі пояснень та інформування. Розробляється проект, відповідно до якого з’явиться телефон довіри, на який можна буде безкоштовно подзвонити з будь-якого міста Німеччини. Також буде мережа пунктів, куди жінки зможуть звертатися."

Але цього не достатньо. Так вважає Коріна Тер-Недден, що працює у закладі, де жінки, які потребують захисту, отримують тимчасовий притулок. Вона говорить про те, що жінкам необхідно надати якусь перспективу. Адже, коли вони залишають спеціальний заклад, дітися їм часто немає де.

"ми пропонуємо притулок дівчаткам, які тікають від жорстокого поводження у родині та хочуть сховатися десь, де їх ніхто не знайде. Спочатку це були переважно жінки турецького походження, які й нині у більшості серед тих, хто до нас приходить. Протягом року це 60-70 дівчат віком від 13 та 21 року. В середньому вони залишаються у нас усього 6 тижнів.”

Найчастіше жінкам доводиться й надалі переховуватися, щоб їх не знайшов чоловік, або ж батько чи брат, які будь за що прагнуть їх відшукати і позбавити життя. Заради честі.

Тетяна Карпенко